Contribution to International Economy

Правові основи функціонування вільних економічних зон в Україні

ВСТУП

Актуальність теми та ступінь розробленості проблеми. В умовах реформування економіки України проблема трансформації планово-директивної економічної системи у відкриту ринкову поставила перед нашою державою питання швидкої заміни застарілої господарської структури, розвитку сучасних пріоритетних галузей, зростання потенціалу регіонів, надбання передового науково-технічного та організаційного досвіду.

Ці завдання неможливо розв`язати без прискореної інтеграції національної економіки у світове господарство шляхом використання нових форм співпраці з іноземними партнерами та активізації інвестиційного процесу.

Ситуація в Україні є такою, що дослідження минулорічних тенденцій дають змогу констатувати факти зменшення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування. Для розв`язання даних проблем доцільно звернутися до тих засобів, які довели свою дієвість у світовій практиці і можуть бути використані на національних теренах.

Вивченню процесу створення і функціонування вільних економічних зон, а також окремих аспектів їх діяльності присвячені дослідження   ряду    українських   вчених:   Дергачова В.О., Долішнього М.І., Коропецького І.-С., Кузьміна О.Є., Передрія О.С, Пили В.І., Рум`янцева А.П., Соїної О.М., Філіпенка А.С., Чмир О.С., Школи І.М. та інших. В цих роботах обгрунтовується необхідність та доцільність запровадження ВЕЗ в умовах реформування господарства, показано шляхи адаптації світових характеристик розвитку зон до національних умов, визначено особливості формування цих зон для економік перехідного типу.

Значний науковий і пізнавальний інтерес з цієї проблематики становлять і праці російських вчених Вороніна С., Кузнєцова А., Смородинської Н., Степанова Ю., Шитова В. В інших зарубіжних країнах явище вільних економічних зон потрапило до сфери уваги науки з середини 70-х років під час їх бурхливого зростання, особливо у країнах «третього світу». Проблеми діяльності ВЕЗ розглядалися і розглядаються у працях таких зарубіжних вчених, як Л. Ханьчуан та Ч. Цзяньпін (Китай), І. Полулях та Е. Лоувен (Німеччина), Я. Монкевич (Польща), Ж. Дюшен та А. Базель (Франція), Р. Болін та А. Менделовіц (США), інших.

Проте світовий досвід створення і функціонування не може бути однозначно перенесений у практику Української держави. Необхідно розробити такий оптимальний механізм формування і діяльності ВЕЗ, який би врахував всю специфіку соціально-економічних, національно-культурних та політичних передумов розвитку країни і дозволив в найкоротші строки досягти бажаних цілей.

Метою даної роботиє розробка організаційно-економічного механізму створення та забезпечення функціонування вільних економічних зон в Україні на сучасному етапі економічного розвитку.

Така мета дослідження обумовила постановку і вирішення наступних завдань:

- визначення суті поняття «вільна економічна зона» та його місце в системі інших економічних категорій;

- дослідження еволюції розвитку та проведення історико-теоретичного аналізу світового досвіду функціонування ВЕЗ;

- обгрунтування необхідності та дослідження передумов формування ВЕЗ в умовах економіки України;

- дослідження особливостей механізму проектування та функціонування вільних економічних зон на прикладі існуючих проектів ВЕЗ в Україні;

Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-економічні аспекти процесу створення і реалізації проектів ВЕЗ.

Об`єктом дослідження виступають розроблені проекти вільних економічних зон в Україні.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН

Одним із важливих інструментів інтенсифікації інвестиційного процесу є вільні економічні зони (ВЕЗ). Вони зарекомендували себе в якості ефективного залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій та територіального розвитку в розвинутих державах і в країнах, що розвиваються. До того ж, вони позитивно впливають на розвиток підприємницької активності, забезпечують зайнятість, збільшують відповідно до цього бюджетні надходження, поліпшують торговельний і платіжний баланси.

Дослідження механізму створення і функціонування ВЕЗ в умовах перехідної економіки, світового досвіду результатів їх діяльності, набувають дедалі більшої актуальності. Це свідчить про гостру необхідність включення проблематики створення зон до напрямів проведення ефективної державної економічної політики. На практиці це дістало відображення у започаткуванні відповідних розділів про ВЕЗ у щорічний програмах дій Уряду і прогнозах соціально-економічного розвитку України, у виокремленні позицій щодо цих зон у Концепції державної регіональної політики, а також в існуючій законодавчій базі що стосується проблем їх розвитку.

Розпад СРСР та проголошення України як незалежної держави спричинили на початку 90-х років проведення наукових досліджень з проблематики формування територій із сприятливим економічним режимом діяльності, виходячи як з економічних, так і політичних міркувань. Проте, коли стало зрозуміло, що створення вільних економічних зон - це, насамперед, підготовка обгрунтованого інвестиційного проекту, і потребує формування продуманої концепції, проведення великої передінвестиційної роботи, вимагає значних капіталовкладень при тому, що ефект можна очікувати роками, ейфорія навколо цього явища поступово спадає[30, c.71].

Тому у процесі розбудови ВЕЗ в Україні виникає необхідність дотримуватися визначених на даний період стратегій та тактики, узгоджених із загальноекономічним розвитком держави. Дефіцитний характер державного і місцевих бюджетів, недоцільність проведення експерименту на значній (за площею та чисельністю населення) території України, невідпрацьованість схем управління і контролю, а також механізмів діяльності ВЕЗ вимагають тимчасового обмеження їх створення на території нашої держави і спричиняють необхідність наукового осмислення суті цього явища.

Вільні економічні зони є важливим фактором структурних перетворень світової економічної системи у другій половині ХХ-го століття. Тому, з розвитком процесу формування зон та розширенням їх цільової та функціональної спрямованості понятійний ряд постійно зростає. У науковій літературі існує більше тридцяти різних дефініцій, що визначають суть цього явища.

Вважаємо, що спільними вихідними критеріями, які обумовлюють віднесення тих чи інших економіко-господарських структур до вільних економічних зон, необхідно визначити:

- обмеженість територій, на яких вони створюються;

- умовну екстериторіальність утворення відносно митних кордонів та індиферентність до торгового режиму приймаючої держави;

- конкретну спеціалізацію зон (по одному, двох чи декількох напрямах діяльності);

- спрямованість на активізацію підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності;

- використання для власного розвитку зовнішніх фінансових та інших ресурсів, в тому числі іноземних інвестицій, іноземних технологій, навичок і культури сучасного менеджменту;

- формування і діяльність спільних підприємств, які є основними суб`єктами господарської діяльності зони;

- виготовлення продукції підприємствами ВЕЗ в основному на експорт, що, однак, не виключає її використання і на внутрішньому ринку країни;

- особливий (що відрізняється від загального, який існує на території держави розташування зони) організаційно-правовий механізм діяльності господарюючих суб`єктів зони.

Таким чином, виходячи з вищевикладених положень та аналізу існуючих визначень поняття “вільна економічна зона”, трактування поняття ВЕЗ як обмеженої частини території держави, на якій встановлюється, законодавчо закріплюється і діє особливий (спеціальний) режим діяльності господарюючих суб’єктів з метою активізації економічних процесів та інтеграції у світове господарство.

Вільна економічна зона являє собою частину національної території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування законодавства країни, орієнтований на посилення зовнішньоекономічних зв’язків, насамперед, за рахунок залучення іноземного капітану. Такого типу територіальні утворення не є характерними для якогось одного континенту, а стали важливим елементом структурних перетворень у світовій економіці. У США створено і діє майже 130 зон зовнішньоторговельної спрямованості, з яких 73 створено в період 1980-1985 років. В даний час кількість зон загального призначення досягла 194, а філій - 255.

Функціонування більш як 500 ВЕЗ практично в усіх кранах світу справляє вплив на загальноекономічні процеси - збільшення обсягів виробництва, посилення зовнішньоекономічного обміну, зростання чисельності зайнятих, підвищення рівня життя тощо. Найбільша кількість вільних зон сконцентрована в країнах, які розвиваються, а частка продукції, виробленої на території всіх РЕЗ перевищує 57 загального обсягу світової торгівлі.

Як показує досвід, уже склався досить широкий спектр форм вільних економічних зон. Встановилися цілі їх функціонування, напрями і стратегія розвитку, підходи до зонування, визначено цілком чіткі поняття термінів і закономірностей розвитку. Загальними є й критерії віднесення територіальних утворень до різних типів зон.

Україна дотримується класифікаційної схеми, яка враховує: місце розташування зони у відповідності з географією розміщення щодо державного кордону: внутрішні (у внутрішніх районах країни) і зовнішні (безпосередньо біля державного кордону); характер об'єкта зонування: локальні (точкові), створені на основі невеликих територій окремих підприємств, транспортних вузлів і комплексні - значні за розміром територіальні утворення, адміністративно-територіальні одиниці, які виконують численні функції; взаємовідносини з національною економікою приймаючої країни: інвестиції, у механізмі яких закладено принцип тісної взаємодії з суб'єктами господарської діяльності поза зоною, розвиток горизонтальних зв'язків, і анклавні, що створюються переважно з метою збільшення впливу вільно концентрованої валюти і локалізуються на невеликій території при незначному спілкуванні з рештою економіки; функціональну орієнтацію, коли розрізняють на основі критерію виконання

У жовтні 1992 р. Верховна Рада України прийняла закон “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, а Кабінет Міністрів України постановою від 14 березня 1994 р. № 167 схвалив Державну Концепцію створення вільних економічних зон. Ці документи окреслюють процедурні питання формування і діяльності ВЕЗ на території України, уточнюють понятійні категорії, принципи, умови, правові особливості створення і функціонування, їх класифікацію і загальну характеристику.

Вимоги державної економічної політики у створенні вільних економічних зон полягає у такому:

По-перше, створення ВЕЗ - один з елементів внутрішньої і зовнішньо економічної політики, який підпорядковується інтересам України і реалізується у поєднанні із загальнодержавними програмами структурної перебудови, приватизації здійснення грошової і кредитно-фінансової реформи.

По-друге, на території України забезпечуватиметься формування в порядку здійснення експерименту насамперед кількох різнопрофільних зон, що дозволить опрацювати механізм їх діяльності.

По-третє, обов”язково мають бути дотримані єдині вимоги, які ставляться до вільних зон, зокрема: збалансованість інтересів держави, регіону, ініціаторів заснування і суб'єктів ВЕЗ в Україні; визначеність рочмірів очікуваного економічного, соціального, екологічно ефекту; визначеність загальних обсягів і джерел фінансування із залученням бюджетних і позабюджетних коштів.

В цілому ж створення в Україні вільних у економічних зон має здійснюватися при узгодженні загальнодержавних економічних програм і залежатиме від ефективної взаємодії органів державного управління місцевих структур та підприємств, а також від розширення самостійності територій у питаннях управління їх соціально-економічним розвитком.

У відповідності з прийнятою концепцією ВЕЗ створюється в Україні з метою: стимулювання структурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій; активізації спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів та послуг; збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг; активізація науково-технічного обміну, залучення і впровадження нових технологій; запозичення передового організаційного та управлінського досвіду ринкових методів господарювання; створення сучасної ринкової інфраструктури; поліпшення використання природних і трудових ресурсів; прискорення соціально економічного розвитку окремих регіонів України, в цілому підвищення життєвого рівня населення.

Створення ВЕЗ має здійснюватися з урахуванням певних факторів розміщення, зокрема: сприятливе з погляду зовнішніх і внутрішніх можливостей для реалізації намічених цілей місцерозташування ВЕЗ; наявність достатнього ресурсного потенціалу (природно-кліматичні умови, корисні копалини, трудові ресурси, науково виробничий потенціал тощо); забезпеченість обєктами виробничої та соціальної інфраструктури (яка існує або буде створена в процесі розбудови ВЕЗ) згідно з міжнародними стандартами; розвинута система комунікацій, особливо засобів зв”язку, розгалужена транспортна мережа; відсутність (або врахування в документах про створення ВЕЗ) екологічних обмежень та заборон щодо створення ВЕЗ з огляду на існуючі або передбачувані антропогенні навантаження на навколишнє срредовище.

Крім цих загальних для всіх територіально-господарських утворень факторів, повинні враховуватися специфічні умови, характерні для окремих типів ВЕЗ. Вони визначаються цільовою і функціональною спрямованістю кожної ВЕЗ, її зв’язками з позазональною економікою, ступенем інтегрованості в національне і світове господарство, прив’язкою до наявних систем розселення, виробничих та інших об’єктів. Варто також враховувати ступінь зацікавленості органа місцевого і регіонального самоврядування й населення у створенні на відповідній території спеціальної (вільної) економічної зони


2. КЛАСИФІКАЦІЇ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН (ВЕЗ)

Згідно з Законом України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі ВЕЗ:

Зовнішньоторговельні зони - частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів, або з її відстроченням. Створюються ці зони з метою активізації зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Форми їх організації: вільні порти (“порто-франко”), вільні митні зони (зони франко), митні склади.

Комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв”язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається, насамперед, експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпортизамінних виробництв.

Науково-технічні зони - ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів - технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів.

Туристично-рекреаційні зони - вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно туристичного бізнесу.

Банківсько-страхові (офшорні) зони - це зони в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі. Крім вищезазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.

Вибір варіанта організації ВЕЗ визначається двома основними критеріями: економічна ефективність та оптимальне поєднання типових елементів із специфічними умовами конкретного об'єкта.

Багатоваріантність підходів, яка виявляється при вивченні поняття та суті ВЕЗ, властива також і підходам до її класифікації. На основі вивчення зарубіжного досвіду, використовуючи розробки вітчизняних науковців та в результаті авторських досліджень і аналізу проектованих ВЕЗ в Україні, нами запропоновано наступну класифікаційну схему, яка представлена на рисунку 2.1[34, c.76].

 

Рисунок 2.1. Типологія ВЕЗ за характерними ознаками і цілями створення

Кожна форма, кожен тип вільної економічної зони має своє цілеспрямування і при цьому може мати різні суспільні ефекти в різних сферах застосування.

Тому, на нових етапах розвитку зовнішньоекономічної стратегії держави на зміну одним типам ВЕЗ повинні приходити інші. Вагомим аргументом підтвердження цього положення є результати аналізу еволюційного і сучасного розвитку цих формувань у світовій практиці, які і стали предметом дослідження дисертанта у першому розділі дисертації. Результати дослідження говорять про те, що на ці осередки активного підприємництва припадає майже 8 % загальносвітового торгового обороту, що набагато більше площі, яку вони займають. В той же час їх частка у світовому русі іноземних інвестицій незначна - біля 1-3 %. Однак, виручка від експорту їх товарів на початку 1996 року становила 25 млрд. дол., а зайнятість - біля 4 млн. чол. За останні 10 років середньорічний приріст продукції в цих зонах склав 7-10 % .1

Відомо, що на початку процесів лібералізації економічного життя, ринкових та структурних перетворень у народному господарстві, різноманітних соціально-економічних експериментів багато регіонів України виявили зацікавленість до створення на власній території особливих спеціальних вільних економічних зон.

Але прийняття рішень на державному рівні з цих питань відкладалось з об`єктивних причин, до яких слід віднести відсутність відповідної законодавчої бази і затвердженої на державному рівні концепції регіональної політики стосовно розбудови в Україні ВЕЗ, відсутність чіткого механізму розробки і реалізації проектів по зонах.

 

3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗРОБКИ ПРОЕКТІВ ВЕЗ В УКРАЇНІ

Враховуючи комплексну оцінку передумов, стану і перспектив економічного розвитку України, необхідність покращення інвестиційного клімату та активізації підприємницької діяльності, а також існуючу правову базу, аргументовано необхідність формування різних типів вільних економічних зон в окремих регіонах країни.

Починаючи з кінця 80-х років, за нашими підрахунками, до Кабінету Міністрів України було подано більше 40 проектів щодо створення ВЕЗ, хоча до цього часу ще ні один проект не запрацював на повну потужність. На основі детального аналізу розроблених проектів ВЕЗ в Україні, виходячи з їх позитивних і негативних характеристик, обгрунтовано важливість та необхідність процесу проектування вільних економічних зон. Всі пропозиції щодо формування ВЕЗ, як правило, будуються на детальному знанні внутрішніх проблем і специфіки господарського розвитку регіонів. Вивчення цих проблем дає можливість автору стверджувати, що подібна ініціатива не суперечить, а навпаки, є реальним наповненням загальнодержавної економічної політики[33, c.6].

Узагальнюючи практичний досвід роботи над проектами по створенню вільних економічних зон визначені організаційно-економічні елементи, які складають основу у процесі розробки проектів ВЕЗ. Це - послідовність (етапність) розробки і реалізації проектів, показники (критерії) ефективності діяльності зони, визначення її галузевого спрямування.

Такий підхід, на наш погляд, грунтується на використанні принципу флексибільності. Він дозволяє конкретному регіону максимально скористатися своїм потенціалом з метою підтримки власної конкурентоздатності на ринку інвестицій.

Таким чином, складання проектів вільних економічних зон передбачає розробку оптимальної комбінації варіантів складових організаційно-економічного механізму.


 

4. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗРОБКИ І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТІВ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН

В літературі сформовано і рекомендовано до використання алгоритм процесу розробки і реалізації проектів ВЕЗ в сучасних умовах. З метою ж відпрацювання основних елементів загальної методики розробки техніко-економічного обгрунтування доцільності створення і функціонування ВЕЗ (ТЕО ВЕЗ) пропонується розгляд її окремих положень на прикладі проекту конкретної вільної економічної зони[29, c.77].

Одними з найважливіших вимог до організації вільних економічних зон, є, на наш погляд, послідовність розробки і реалізації проекту зони (за участю місцевих органів влади) в ув’язці з планами комплексного соціально-економічного розвитку території та обов’язкова підготовка техніко-економічного обгрунтування доцільності створення ВЕЗ.

Ми акцентуємо увагу на тому, що кожна конкретна вільна економічна зона в процесі свого становлення і розвитку повинна пройти три основні етапи: доінвестиційний, етап інвестування та оперативний етап. Механізм поетапної розробки і реалізації проектів ВЕЗ зображено на рисунку 4.1.

 

Рисунок 4.1. Основні етапи розробки і реалізації проектів ВЕЗ

1 Термін реалізації основних етапів розрахований на основі терміну діяльності “усередненої” зони (20 років) для національних проектів

Основним елементом у структурі механізму проектування ВЕЗ є розробка пакету документів. Цю роботу слід розпочинати лише тоді, коли є впевненість у можливостях фінансування даного проекту вітчизняними та іноземними інвесторами.

Законодавство України передбачає розробку п’яти відповідних документів щодо створення спеціальної (вільної) економічної зони:

1) рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням про створення спеціальної (вільної) економічної зони (у разі створення зони за її ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій, на територіях яких має бути розташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення зони за ініціативою Президента або Кабінету Міністрів України);

2) проект положення про статус, систему управління та офіційну назву спеціальної (вільної) економічної зони; 

3) точний опис кордонів спеціальної (вільної) економічної зони та карту її території;

4) техніко-економічне обгрунтування доцільності створення і функціонування спеціальної (вільної) економічної зони;

5) проект закону про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони.

Механізм формування і діяльності вільних економічних зон, що є специфічним у сполученні окремих елементів по відношенню до конкретного регіону, в цілому може бути уніфікованим і включати загальні для всіх зон складові: проектну ідею, попередні маркетингові дослідження, організаційно-правове забезпечення, інфраструктурне облаштування, інвестиційну діяльність та інше.

Отже, для того, щоб зона розвивалася як жива динамічна система, а її діяльність приносила бажані результати, необхідно розробити такий варіант розвитку, який би враховував всі її особливості на кожному окремому етапі становлення і функціонування.


 

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало змогу зробити такі узагальнення та висновки:

1. Важливе значення у здійсненні трансформаційних процесів в економічних системах перехідного періоду відводиться пошуку оптимальних форм зовнішньоекономічної співпраці. Аналіз розвитку світогосподарських зв’язків на протязі ХХ століття говорить про прогресивну роль спеціальних територіальних утворень - вільних економічних зон - як каналів входження національної економіки в систему міжнародних економічних відносин.

2. Теоретичний аналіз багатьох визначень і класифікацій ВЕЗ дозволив віддати перевагу терміну «вільна економічна зона», який найбільш точно визначає суть даного утворення. В роботі дається авторське трактування вільної економічної зони як обмеженої частини території держави, на якій встановлюється, законодавчо закріплюється і діє особливий (спеціальний) режим діяльності господарюючих суб’єктів в цілях активізації економіки та інтеграції її у світове господарство. Інші терміни та визначення цього поняття дозволяють уточнити вже існуючі класифікаційні схеми і розглянути їх у контексті досліджуваного об'єкта.

3. Вивчення особливостей механізму функціонування вільних економічних зон на основі галузевої критеріальної ознаки дозволило згрупувати ВЕЗ на п’ять основних типів: зовнішньоторговельні, торговельно-виробничі, науково-технічні, туристичні (або туристично-рекреаційні) та банківсько-страхові (або оффшорні). Запропонована класифікація є методологічною основою дослідження закономірностей розвитку ВЕЗ, формування основних вимог до визначення територіальних меж їх розташування і організаційно-методичних підходів до їх проектування.

4. Аналіз світового досвіду та еволюції розвитку вільних економічних зон доводить існування багатофункціональних і просторових їх варіацій. Таке розповсюдження і розгортання ВЕЗ пов’язане з їх швидким пристосуванням до нових різноманітних економічних, політичних та соціокультурних умов на міжнародному, національному, регіональному і локальному рівнях. За останні 20 років існування вільних економічних зон на території держав з різним рівнем економічного розвитку чітко прослідковуються такі тенденції, як переважна орієнтацію зон на створення експортних та імпортозамінних виробництв, обмеження масштабів використання місцевих сировинних ресурсів, слабких зворотніх зв’язків суб’єктів зони з підприємствами приймаючої країни, пріоритетність розвитку моногалузувої структури виробництв у зоні, прискорення темпів росту зайнятості на підприємствах галузей спеціалізації ВЕЗ, поступове зменшення частки підприємств, що контролюються іноземними інвесторами, з одночасним зростанням кількості спільних і національних підприємств, ріст продаж на внутрішньому ринку.

5. Виходячи з комплексної оцінки передумов, стану і перспектив економічного розвитку України, з метою покращення інвестиційного клімату, активізації підприємницької діяльності, а також враховуючи існуючу правову базу, аргументовано необхідність формування багаторівневої диверсифікованої структури вільних економічних зон, яка будується на основі поєднання «стандартних» та «індивідуальних» елементів зонального механізму. У роботі вказується на те, що пріоритетним при виборі оптимального типу ВЕЗ в умовах сучасного економічного розвитку є орієнтація на формування зовнішньоторговельних, торговельно-виробничих та науково-технічних зон.


 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Господарський Кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144

Цивільний Кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356

Закон України від 13.10.1992 р. № 2673-XII “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”. Із змінами і доповненнями, внесеними  Законами України від 15 травня 2003 року N 762-IV, від 25 березня 2005 року N 2505-IV,  від 19 січня 2006 року N 3370-IV

Закон України від 24.12.1998 р. № 356-XIV “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” (Із змінами, внесеними згідно із Законами від 15.07.1999 р. № 984-XIV, від 22.09.1999 р. № 1097-XIV, від 07.02.2002 р. № 3036-III).

Закон України від 15.01.1999 р. № 402-XIV “Про спеціальну економічну зону “Яворів” (Із змінами, внесеними згідно Закону 07.02.2002 р. № 3036-III, від 16.01.2003 р. № 429-IV).

Закон України від 03.06.1999 р. № 721-XIV “Про спеціальну економічну зону “Славутич” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 05.10.2000 р. № 2013-III, від 07.02.2002 р. № 3036-III, від 16.01.2003 р. № 429-IV).

Закон України від 15.07.1999 р. № 970-XIV “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку в Луганській області” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 18.11.1999 р. № 1241-XIV, від 07.02.2002 р. № 3036-III, від 16.01.2003 р. № 429-IV).

Закон України від 16.07.1999 р. № 991-XIV “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 04.10.2001 № 2743-III, від 07.03.2002 №3118-III).

Закон Україні від 03.12.1999 р. № 1276-XIV “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку в Житомирській області” (Із змінами, внесеними згідно Закону від від 07.02.2002 р. № 3036-III).

Закон України від 23.03.2000 р. № 1605-III “Про спеціальну економічну зону “Рені”.

Закон України від 23.03.2000 р. № 1607-III “Про спеціальну (вільну) економічну зону “Портофранко” на території Одеського морського торговельного порту”.

Закон України від 11.05.2000 р. № 1714-III “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харків” (Із змінами, внесеними згідно Закону 07.02.2002 р. № 3036-III).

Закон України від 13.07.2000 р. № 1909-III “Про спеціальну економічну зону Миколаїв”. (Із змінами, внесеними згідно Закону від 07.02.2002 р. № 3036-III)

Закон України від 21.12.2000 р. № 2189-III “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону “Порт Крим” в Автономній Республіці Крим” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 07.02.2002 р. № 3036-III).

Закон України від 22.03.2001 р. № 357-XIV “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області” (Із змінами, внесеними згідно Закону 07.02.2002 р. № 3036-III).

Закон України від 05.04.2001 р. № 2354-III “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території приоритетного розвитку у Волинській області” (Із змінами, внесеними згідно Закону 07.02.2002 р. № 3036-III).

Бранд М., Шаповал С.Г. Бизнес в Украине и за её пределами.: (Практ. рекомендации) - К.: Вид. центр “Просвіта”, 2007. - 368с.

Макогон Ю.В., Ляшенко В.І., Кравченко В.О. Регіональні економічні зв’язки і вільні економічні зони: Підручник. – Донецьк: Альфа-прес, 2004.– 544 с.

Вільні економічні зони: розмаїття варіантів. Огляд світового досвіду розвитку і діяльності ВЕЗ // Діло. - 2004 - №30 - с.3

Горбунов А.Р. Офшорный бизнес и создание компании за рубежом / под ред. канд. экон. наук Юлдашева Р.Т. - М.: 2005. - 160с.

Круглова Н.Ю. Хозяйственное право. - М., 2007.

Пила В., Чмир О. До питання регулювання ВЕЗ в Україні. // Економіка України. - 2006 - №5 - с.19-23

Стан зовнішньоторговельного балансу України за 2008 рік [Електронний ресурс].

International Trade Statistics 2007.– World Trade Organization, 2007.– 262 р.

 


Переплет дипломов
Главная Новости О компании Наши услуги Цены Способы оплаты Авторам Вопрос-ответ Карта сайта Контакты
Партнеры: "ЦОДНТИ" "Первая Переплетная Мастерская""ЮТЭК"
Academic Journal Catalogue (AJC)