Contribution to International Economy

Облік довгострокових зобов`язань

ВСТУП

У процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає у господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізичними особами. Ці відносини забезпечують функціонування підприємства. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов'язання. Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілює в собі економічні вигоди. Зобов’язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже, зобов’язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином, у зв’язку з придбанням товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування. Одним з ключових елементів в розвитку підприємства є саме зобов’язання, які досить часто є довгостроковими. До довгострокових зобов'язань відносяться довгострокові (строком більше 1 року) позики банків, облігації та векселі, видані підприємством. Перевагою фінансування за рахунок довгострокових джерел є небажання власників збільшити кількість акціонерів, а також відносно нижча собівартість кредиту в порівнянні з вартістю акціонерного капіталу, яка виражається в ефекті фінансового важеля. Використання та повернення цих кредитів потребує суворого контролю за їх станом та рухом, а для цього необхідні детальні дані по кожній позиції, про їх суму, строки повернення, нараховані проценти за користування. Для аналізу ефективності довгострокових кредитів потрібні відомості про конкретні напрямки їх використання, про витрачені суми на кожен напрям, про очікувану економічну ефективність, про окупність довгострокових вкладень, а інформацію для такого аналізу можк надати саме бухгалтерський облік. Довгострокові зобов’язання відображаються в пасиві балансу, а значить впливають на показники фінансової стійкості та ліквідності підприємства. Джерелом інформації для відображення довгострокових зобов’язань у фінансовій звітності є  дані бухгалтерського обліку.

Питанням дослідження обліку та аудиту довгострокових зобов’язань присвячені праці вітчизняних вчених з бухгалтерського обліку таких як Бутинця Ф.Ф, Голова С.Ф, Гончарука Я.А, Лишеленко О.В, Сопко В.В, а також спеціалістів з аудиту Білуха М.Г., Рудницького В.С.,  Усача Б.Ф. та ін. Проте питанням нормативно – правового та методичного забезпечення обліку та аудиту питань пов’язаних з довгостроковими зобов’язаннями присвячено не достатньо уваги.

Складні операції з виникнення, погашення, продажу або переуступки довгострокових зобов'язань неможливі без точного та динамічного обліку всіх ситуацій, що виникають за такими боргами. Таким чином, питання організації та порядку обліку і аудиту довгострокових зобов’язань набувають актуальності.

Метою магістерської дипломної роботи є дослідження обліку та аудиту довгострокових зобов’язань на підприємстві. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

дослідити економічний зміст та сутність поняття «довгострокові зобов’язання»;

проаналізувати різні погляди щодо методики та організації обліку та аудиту довгострокових зобов’язань.

дослідити  та оцінити нормативно – правову базу яка стосується обліку та аудиту  довгострокових зобов’язань;

вивчити принципи та методику організації бухгалтерського обліку  та аудиту довгострокових зобов’язань;

дослідити сферу діяльності підприємства та проаналізувати результати діяльності підприємства за останні три роки;

визначити шляхи вдосконалення методики та організації обліку та аудиту довгострокових зобов’язань на досліджуваному підприємстві.

Методологічною базою дослідження є наукові праці вітчизняних  учених, нормативні та законодавчі документи, монографії та спеціальна література у сфері обліку та аудиту довгострокових зобов’язань.

У роботі застосовувалися загальнонаукові методи теоретичного узагальнення і порівняння, абстрагування, аналізу та ін.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних та практичних питань обліку і аудиту довгострокових зобов’язань.

Об’єктом дослідження виступають довгострокові  зобов’язання які виникають при здійсненні господарської діяльності на ТОВ „Нова Інтернаціональна Корпорація”

За результатами аналізу розробляють заходи поліпшення обліку та аудиту довгострокових зобов’язань на досліджуваному  підприємстві.

 


РОЗДІЛ I. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

 

Структура довгострокових зобов’язань підприємства

 

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання – це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а Інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду – сплату грошей, зустрічні послуги тощо [12, 17].

Підходи до визначення зобов'язань різні, їх розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як розрахункові відносини та як частину вартості майна.

В широкому розумінні зобов'язання виникають як управлінський правовий акт замовлення або державний контракт. У вузькому значенні – виникають із господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону; за результатами конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу.

Юридичним джерелом договірних господарських зобов'язань є господарський договір. Цивільний кодекс (ЦК) України називає господарський договір однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань. Договір є юридичним фактом. Однак не всі зобов'язання встановлюються договором: значна їх частина визначається адміністративними актами, іншими правомірними чи неправомірними діями.

Правове поняття зобов'язання має декілька складових: зміст зобов'язання, суб'єкти зобов'язання та правовідносини між суб'єктами. Суб'єктом зобов'язання, як і в будь-яких інших цивільно-правових відносинах, може бути будь-яка юридична або фізична особа. Сторона, яка має право вимагати від іншої сторони виконання певної дії, називається кредитором, а сторона, яка зобов'язана виконати вимогу кредитора, – боржником. Об'єктом майнових прав є майно, а об'єктом зобов'язального права виступає дія.

В бухгалтерському обліку поняття "зобов'язання" вужче, ніж в цивільному законодавстві: зобов'язання в бухгалтерському обліку виникає не тільки з Цивільного кодексу, а й з інших галузей права: фінансового, трудового чи окремих законодавчих актів, що регулюють економічні відносини;

В бухгалтерському обліку зобов’язання відображаються у пасиві балансу, та представлені п’ятьма розділами (рис.1.1).

Відповідно до П(С)БО №11 [9], зобов'язання – це заборгованість підприємства, що виникла, внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Залежно від строку надання підприємству грошових коштів банківський кредит поділяють на: довгострокові та короткострокові кредити банків. Загальновідомо, що до довгострокового відносяться зобов’язання, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців з дати балансу. Але існують нюанси в тлумаченні: за П(С)БО 11 до довгострокових зобов’язань  відносяться зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

 

Класифікацію зобов'язань для їх відображення в бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО 11 наведено на рис. 1.2.

Слід розглядати як довгострокове зобов’язання, якщо первісний термін погашення був більше, ніж дванадцять місяців і до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Об’єктами довгострокового кредиту банку можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та ін.


Поточні зобов'язання

Зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу, або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу: - -

- короткострокові кредити банків

- поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

- короткострокові векселі видані

- кредиторська заборгованість за товари, послуги, роботи

- поточна заборгованість за розрахунками за авансами одержаними, з бюджетом та позабюджетними платежами, оплати праці, з учасниками, внутрішніми розрахунками, інші поточні зобов'язання

Довгострокові зобов'язання

Всі зобов'язання, які не є поточними:

- довгострокові кредити банків

- інші довгострокові фінансові зобов'язання

- відстрочені податкові зобов'язання

Забезпечення

Зобов'язання, з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу:

- додаткове пенсійне забезпечення

- виконання гарантійних зобов'язань

- реструктуризація

- виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів

Непередбачені

зобов'язання

- зобов'язання, яке може виникнути внаслідок минулих подій, та існування якого буде підтверджено лише коли (не)відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю

- теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити

Доходи майбутніх. Періодів

Доходи, одержані підприємством у звітному періоді, але такі, що відносяться до наступних періодів

 

Рис. 1.2. Класифікація зобов’язань відповідно до П(С)БО 11 «Зобов’язання»

 

Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних, активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином у зв'язку з придбанням товарів та послуг, в кредит, або кредити, які, підприємство отримує для свого фінансування [9,27].

Суб'єкт господарювання – юридична особа має право випускати від свого імені облігації підприємства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам, які також є довгостроковими зобов’язаннями. Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Право на випуск облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідному органі державної влади.

Облігації підприємства можуть випускатися залежно від:

типу зазначення (не зазначення) власника (іменні, на пред'явника);

нарахування доходу за облігаціями (процентні, безпроцентні);

умов обертання (вільно обертаються, з обмеженим колом обігу);

наявності додаткового забезпечення (додатково забезпечені, звичайні);

можливості обміну на акції емітента (конвертовані, неконвертовані);

терміну обертання (короткострокові, середньострокові, довгострокові) [12].

Продаватися облігації можуть за номіналом, з дисконтом (тобто нижче номіналу) або з премією (тобто вище номіналу). Ціна реалізації визначається різницею між:

встановленою за облігацією ставкою процентів;

ринковою ставкою процентів

Зобов'язання за довгостроковими облігаціями, на які нараховуються відсотки, відображають у Балансі на дату продажу за вартістю продажу, тобто теперішньою вартістю.

Обліковуються не всі господарські зобов'язання, а лише ті, що випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення дій, з якими фінансове право пов'язує виникнення зобов'язань із внесення платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів. За терміном погашення зобов’язання поділяються на довгострокові та короткострокові.

В дипломній роботі було досліджено один вид зобов’язань – це довгострокові зобов’язання.  До довгострокових зобов’язань відносяться отримані позики, випущені облігації, видані закладні, векселі видані, зобов'язання по оренді тощо, якщо вони розраховані на строк погашення більше одного року.

Всі довгострокові зобов’язання в П(С)БО 11 розділені на чотири групи:

1) кредити банків;

2) інші фінансові зобов’язання;

3) відстрочені податкові зобов’язання;

4) інші зобов’язання.

В структурі балансу вони представлені чотирма статтями: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання та інші довгострокові зобов’язання. Для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови відповідно до П(С)БО 2 [5]:

1) оцінка їх може бути достовірно визначена;

2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.

Проте в П(С)БО  відсутнє визначення критеріїв визнання того чи іншого виду зобов'язань. Зобов'язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності в наступних випадках:

при визнанні активу, придбаного в борг;

при створенні забезпечення за рахунок витрат (резерв на оплату відпусток та інші забезпечення) звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенням зобов'язань;

при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов'язання.

П(С)БО 11 також дає перелік даних, які повинні відображатися в примітках до фінансової звітності. Для визначення балансової вартості зобов'язань використовуються наступні види оцінок (рис. 1.3).

За П(С)БО 11 "Зобов'язання" в Балансі (ф. № 1) всі поточні зобов'язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності в розділі поточних зобов'язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання.

 

 

             
     

За сумою погашення

 
     
 
 
 
       
 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1.3. Види оцінок балансової вартості зобов’язань

Дуже важливим є питання визначення вартості зобов’язань, за якою вони відображаються в балансі. Особливо це стосується довгострокових зобов’язань, по яких нараховуються відсотки.  В п. 10 П(С)БО 11[9] з цього приводу сказано, що такі зобов’язання відображаються в балансі за теперішньою їхньою вартістю.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за мінусом суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов'язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів облігаційних позик довгострокових відсоткових векселів; платежів за довгостроковою орендою; позик небанківських фінансово-кредитних установ підлягають дисконтуванню.За П(С)БО 11 «Зобов’язання» в Балансі (ф.№1) всі поточні зобов’язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності в розділі поточних зобов’язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов’язання. Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов’язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів; облігаційних позик; довгострокових відсоткових векселів; платежів.

 

1.2. Нормативно – правове регулювання обліку та аудиту довгострокових зобов’язань в Україні

 

Дотримання балансу взаємних інтересів користувачів інформації досягається за допомогою різних видів регулювання бухгалтерського обліку: економічного, правового та морально-етичного. Правове регулювання здійснюється державою, яка встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб’єктів господарювання. В Україні поступово створюється система взаємодії економічного та правового регулювання, яка проявляється в тому, що підприємства при введенні обліку обирають для себе економічно доцільні напрями поведінки, але при цьому вони змушені враховувати правові норми, порушення яких призводить до юридичної відповідальності та економічних втрат.

Принциповою основою переходу України на міжнародні стандарти  бухгалтерського обліку та аудиту стало визнання загальних Принципів підготовки та складання фінансової звітності (Framework for the Preparation and Presentation of Financial Statements). Принципи підготовки та складання фінансової звітності сформульовані у вигляді окремого документу, який не є стандартом і не містить обов’язкових вимог і рекомендацій. Але якщо якесь положення стандарту суперечить Принципам, то змінюються положення стандарту.

Фінансова звітність, яка складалася у відповідності з вимогами радянської системи обліку, використовувалася органами державного управління і статистики для контролю та реєстрації фактів господарської діяльності. У відповідності з Принципами „мета фінансової звітності полягає у наданні інформації про фінансовий стан, результати діяльності  і зміни у фінансовому стані компанії. Ця інформація необхідна широкому колу користувачів для вироблення економічних рішень”. До користувачів фінансової звітності належать інвестори, співробітники, позичальники, постачальники і інші торгові кредитори, покупці, уряди і їхні органи, громадськість  (п. 7 МСФО 1) [18]

       Система обліку довгострокових зобов’язань  в Україні регулюється нормативно-правовими актами, які формують правове поле для ведення фінансового та податкового обліку даного об’єкта, і яке представлене наступними нормативними документами (табл. 1.1). 

Таблиця 1.1

Нормативно-правова база обліку довгострокових зобов’язань підприємства

№з./п.

Назва

нормативно-правового акту

Номер, коли і ким прийнятий

Характеристика

1

2

3

4

1.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств”

№ 283/97-ВР від 22 травня 1997 року зі змінами і доповненнями

Визначає порядок включення сум довгострокових зобов’язань до складу валових витрат з метою визначення оподатковуваного прибутку та відображення даної інформації в податковому обліку та звітності.

 

           

Продовження табл.1.1

2.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»[1]

№ 996-XIV від 16 липня 1999року

Визначає правові засади регулювання організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, в тому числі обліку розрахункових операцій.

3.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»[5]

Наказ МФУ № 87 від 31 березня 1999 року

Визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

4.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання »[9]

Наказ МФУ № 237 від 08 жовтня 1999 року

Визначає порядок визнання, оцінки, класифікації та обліку зобов’язань підприємства та розкриття інформації в звітності

5.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, господарських операцій підприємств і організацій [3]

Наказ МФУ № 291 від 30 листопада 1999 року

Визначає перелік і схем реєстрації та групування фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

6.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, господарських операцій підприємств[3]

Наказ МФУ №291 від 30 листопада 1999 року

Встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та фактів фінансово-господарської діяльності підприємств.


Продовження табл.1.1

7

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

Постанова Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року

Визначає порядок здійснення безготівкових розрахунків за допомогою платіжних доручень, вимог-доручень, векселів, акредитивів, чеків тощо.

8

Закон України  „Про аудиторську діяльність”

Затверджений Постановою Верховної Ради № 3126-XII від 22.04.93

Визначає правові засади  здійснення аудиторської діяльності в Україні і   спрямований на створення  системи незалежного фінансового  контролю з метою захисту   інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації

 

Головний нюанс  у нормативно – правовому забезпеченні обліку довгострокових зобов’язань стосується довгострокових зобов’язань за кредитним договором, за яким існує зобов’язання підприємства погасити його на вимогу кредитора в найкоротший термін у випадку, якщо підприємство порушує певні умови кредитування, які стосуються його фінансового стану. Такий договір відноситься до довгострокових, але у випадку порушення підприємством умов його кредитування в кредитора з’являється право зажадати негайного погашення підприємством кредиту. Якщо не відомо скористається чи ні кредитор своїм правом вимоги негайного погашення кредиту, то формально, за строком погашення, такий кредит не відповідає критеріям довгостроковості. Тому і виникає питання – чи можливо надалі обліковувати ці зобов’язання як довгострокові.  Відповідно до вимог П(С)БО 11 такий договір продовжує значитися як довгостроковий, якщо: «…позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу».

Також групування довгострокові зобов’язання за П(С)БО 11 на чотири групи, яке було визначено у п.1.2. ,  не відповідає тому групуванню, що дане в Плані рахунків, затвердженому на два місяці раніше П(С)БО 11. В Плані рахунків для відображення довгострокових зобов’язань виділений найменший за кількістю рахунків п’ятий розділ. Він має шість рахунків і тринадцять субрахунків. У таблиці  даний розподіл рахунків і субрахунків п’ятого розділу Плану рахунків відповідно до групування довгострокових зобов’язань підприємства, запропонованого П(С)БО 11.

Таким чином, на сьогодні нормативно-правова база з обліку довгострокових зобов’язань  є недосконалою, а норми законодавчих актів суперечать один одному та сприяють подвійному трактуванню обліковцями.

Щодо спеціальної літератури, то нині питанням обліку, аналізу та аудиту  довгострокових зобов’язань приділяється значна увага з боку вітчизняних авторів. Про це свідчать статті спеціалізованих періодичних видань, підручники, монографії та навчальні посібники. Доробок вітчизняних вчених в питаннях, пов’язаних з документуванням та інформаційним забезпеченням процесу аудиту, представлений роботою  Гончарука Я.А. [23].  У спільній роботі Гончарук Я. А., Рудницький B. C. [23] викладено теоретичні основи аудиту: розглянуто його сутність та види, місце в системі економічного контролю; концепції, постулати, стандарти аудиту; предмет, метод, планування аудиту; оцінку ефективності внутрішнього контролю та аудиторського ризику; організацію аудиторської діяльності та процес аудиту; методику аудиторського тестування й особливості аудиту в умовах комп'ютерного тестування; аудиторські докази та робочі документи аудитора; аудиторські висновки й звіти; особливості організації та методології внутрішнього аудиту. Враховано останні зміни до Міжнародних стандартів аудиту [33].

Усач Б.Ф. у навчальному посібнику [37] розкриває систему організації і проведення аудиту в умовах застосування в Україні нового Плану рахунків, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Розглядає види, об'єкти, методи і організація аудиту, етапи і процедури аудиту. Значна увага приділяється аудиторському звіту (висновку), аудиту активів і пасивів, оцінюванню фінансової звітності, показуються особливості аудиту в комп'ютерному середовищі [37].

У монографії Усача Б.Ф. розкрито методологічні аспекти, суть, мету і завдання аудиту. Показано, яким чином відбувається організація аудиту за міжнародними стандартами, подано нормативно-правове аудиту. [37].

Білуха М.Т. розглядає питання організації та проведення аудиту підприємств малого бізнесу, що  хоча й не суттєво, але відрізняється від загальноприйнятих прийомів аудиту [12].

Стислий  огляд спеціальної літератури наведено у табл. 1.2.

 

Таблиця 1.2.

Огляд спеціальної літератури з питань обліку довгострокової заборгованості

№п/п

Джерело

Короткий зміст

Використання для удосконалення обліку, аналізу та аудиту

1

2

3

4

1

Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник/ за ред. Бутинця Ф.Ф. – 7-е вид., доп. і перероб. – Ж.: ПП «Рута», 2006. – 832с.[17]

В підручнику висвітлено організацію та методику обліку довгострокової заборгованості

Використано в роботі для висвітлення питання з обліку довгострокової заборгованості

2

Настоящтий бухучет Издательский дом «Фактор», Х. 2008 [30]

Розглянуто основні принципи організації бухгалтерського обліку на підприємстві, наведено основні принципи організації довгострокової заборгованості

Використано в роботі для висвітлення принципів організації бухгалтерського обліку на підприємстві, для аналізу методології обліку довгострокової заборгованості


Продовження табл.1.2

3

Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік 2007

Наведено основні принципи податкового обліку довгострокової заборгованості 

Використано в роботі для висвітлення питання з податкового обліку

4

Голов С.Ф. «Фінансовий облік» 2006

В підручнику висвітлено організацію та методику обліку довгострокової заборгованості

Використано в роботі для висвітлення питання з обліку довгострокової заборгованості

5

Сопко В.В. Бухгалтерський облік, К.2000

Наведено основні проведення з обліку розрахунків за довгостроковими зобов’язаннями

Використано в роботі для висвітлення питання з обліку розрахунків за  довгостроковими зобов’язаннями 

6

Пушкар М.С.Фінансовий облік,Т.2002

Наведено основні проведення з обліку довгострокових зобов’язань

Використано в роботі для висвітлення питання з обліку довгострокових зобов’язань

7

Усач Б.Ф. Аудит

Наведено основні принципи проведення аудиту

Використано в роботі для висвітлення питання з аудиту довгострокових зобов’язань

8

Усач Б.Ф. Аудит за міжнародними стандартами

Наведено основні питання аудиту відповідно до міжнародних стандартів

Використано в роботі для висвітлення питання з аудиту довгострокових зобов’язань згідно з міжнародними стандартами

9

Білуха  М.Т. Аудит у бізнесі

Наведено основні методики проведення аудиту

Використано в роботі для висвітлення питання з аудиту довгострокових зобов’язань

Таким чином, можливо відзначити, що питання обліку та аудиту довгострокових зобов’язань висвітлюються у роботах вчених – економісті, проте деякі питання  залишаються не вирішеними.

1.3. Техніко – економічна характеристика ТОВ „Нова інтернаціональна Корпорація”

 

Створене у 1995 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Інтернаціональна Корпорація" (ТОВ «НІК») пройшло довгий шлях від невеликої комерційної структури до досить відомого сучасного підприємства. Маючи штат висококваліфікованих спеціалістів у сфері інтелектуальної власності, ТОВ "Нова Інтернаціональна Корпорація" вирішує найрізноманітніші питання, пов’язані з:

- техніко-економічним аудитом підприємств;

- розробкою науково обґрунтованих пропозицій щодо раціонального використання обладнання і майна обстежених підприємств;

- розробкою і супроводженням програм розвитку підприємств;

- інвентаризацією та незалежною експертною оцінкою вартості основних засобів та нематеріальних активів підприємств;

- трансфером новітніх технологій на зовнішніх ринках;

- оформленням, реєстрацією винаходів, корисних моделей і знаків для товарів та послуг (торговельних марок).

Одночасно провадяться пошукові та наукові роботи в різних галузях господарства. Наукові розробки ведуться під керівництвом академіка, професора Немчина Олександра Федоровича. Компанія також здійснює юридичну підтримку прав на інтелектуальну власність, консультування щодо їх введення в господарський облік. Високий науково-технічний рівень робіт, проведених компанією, підтверджується розробкою та супроводженням такого відомого проекту в галузі телекомунікацій, як телерадіоінформаційна система "Мітріс" (Барс), а також низкою успішних проектів у нафтогазовому комплексі України. Крім розробки і впровадження наукомістких проектів, ТОВ "Нова інтернаціональна корпорація" виконує і замовлення інших організацій, пов’язаних з оформленням і захистом прав власності на торговельні марки, винаходи та інше. Так, додатковим свідченням надійності компанії як ділового партнера є те, що досить відомі організації звертаються за допомогою з питань оформлення охоронних документів. Насамперед, це робота щодо таких широковідомих знаків, як "Фоззі", "Сільпо", "Родовід" та інші. Окремим напрямом діяльності ТОВ "Нова інтернаціональна корпорація" стало співробітництво з підприємствами лікеро-горілчаної галузі. Були розроблені нові рецептури напоїв різних класів, а також отримано понад 60 свідоцтв на торговельні марки. До них входять такі широковідомі бренди, як "Княжий Келих", "Пшеничная", "Житня", "Посольська", "Прима" та ряд інших. Маючи великий досвід роботи на ринку лікеро-горілчаної продукції, ТОВ "Нова інтернаціональна корпорація" надає підприємствам лікеро-горілчаної галузі не тільки право на використання торговельних марок, а й консультує щодо інших питань, пов’язаних з ціновою політикою та брендінгом. Своїми успіхами компанія завдячує насамперед грамотному підбору кадрів та кваліфікації спеціалістів.

Таблиця 1.3

Основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ “НІК” за 20056-2008 р.р. (тис. грн.)

 

 

Назва показника

2006

2007

2008

1

2

3

4

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

3570,2

7557

8181,7

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

2347,1

1258,6

1362,2

Валовий прибуток (збиток)

428,2

 

 

Інші операційні доходи

967,8

 

 

Адміністративні витрати

450,9

100,1

105,4

Витрати на збут

1479,5

6198,3

6714,1

Інші операційні витрати

198,5

4904,1

5149,8

Фінансовий результат від операційної діяльності:

967,8

 

 

     Прибуток (збиток)

450,9

1294,2

1564,3

         

Продовження табл.1.3

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

 

 

 

     Прибуток (збиток)

 

212,9

493,1

     Податок на прибуток від звичайної діяльності

 

137,3

 

Чистий прибуток (збиток)

 

212,9

493,1

Всього активів, у т.ч.

3621,5

4381,8

4759,7

Оборотні активи

2178,9

2711,8

3189,7

     в т.ч. грошові кошти та їх еквіваленти

 

67,2

171,4

Необоротні активи

1441,4

1608,6

1568,5

Всього пасивів, в т.ч.

3621,5

4381,8

4759,7

     Короткотермінові зобов`язання

1502,4

1736,4

1718

     Довготермінові зобов`язання

1,9

0,1

5,4

     Статутний капітал

487,1

487,1

487,1

     Інший капітал

684,3

684,3

684,3

     Резервний капітал

49,6

60,3

84,9

     Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

896,2

1353,6

1780

Дані свідчать про зменшення: чистого доходу від реалізації продукції у 2008 році порівняно з 2006 роком на 1 142,2 тис.грн. (32,0 %)., валовий дохід зменшився на 263,4 тис.грн.(61,5 %), чистий прибуток зменшився на 1,2 тис.грн. (100%). (рис.1.4)

 

Рис. 1.4. Динаміка чистого доходу, валового прибутку та прибутку у 2006 – 2008р.

Спостерігається збільшення активів у 2008 році у порівнянні з 2006 роком на 393,0 тис.грн (29,7 %), з них оборотні активи мали приріст 202,6 тис.грн. (22,7 %), значна частина їх приросту обумовлена збільшенням довготермінових зобов’язань на 603,9 тис.грн (91,2 %) (рис.1.5).

 

Рис.1.5. Динаміка активів, оборотніх активів та довготермінових зобов’язань  у 2006 – 2008р.

 

Витрати на збут за цей час зменшилися на 17 тис.грн. (15,6 %), при одночасному значному зростанні адміністративних витрат – на 43,4 тис.грн. (16,8 %),  що свідчить про недостатньо ефективне управління підприємством (рис..1.6)

 

Рис. 1.6. Динаміка витрат на збут та адміністративних витрат  у 2006 – 2008р.

Окремо наголосимо, що підприємство, яке досліджується, працює у сфері надання послуг, і тому знаходиться під впливом динаміки розвитку ринку послуг в Україні. Таким чином, для формування повного уявлення про роботу та перспективи розвитку ТОВ «НІК» проаналізує ринок послуг України.

 

РОЗДІЛ II

МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ НА ТОВ „НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ”

2.1. Організація облікового процесу та аудиту довгострокових зобов’язань

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві основується на використанні загальноприйнятих у міжнародній практиці передумов [19]:

1)      самостійність і незалежність підприємства;

2)      безперервна діяльність підприємства;

3)      грошовий вираз усіх господарських операцій;

4)      можливість розділу безперервної діяльності підприємства на звітні періоди та періодичність виявлення результатів діяльності.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві знаходяться у компетенції керівника або посадової особи відповідно законодавству та статутним документам. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій у первинних документах, регістрах та звітності протягом усталеного строку, але не менш трьох років несе власник [30].

Облікова політика підприємства враховує такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві знаходяться у компетенції керівника. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій у первинних документах, регістрах та звітності протягом усталеного строку, але не менш трьох років, несе власник [1,20].

 

Рис. 2.1. Організаційна структура бухгалтерії ТОВ «НІК»

Службові обов'язки для працівників бухгалтерії встановлює головний бухгалтер, який забезпечує організацію бухгалтерського обліку на підприємстві і контроль за раціональним економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням власності .

Головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо директору підприємства. Службові обов'язки в бухгалтерії розподіляються за функціональними ознаками, тобто за окремим працівником, залежно від обсягу робіт закріплюється конкретна ділянка роботи.

Всі підрозділи підприємства своєчасно передають в бухгалтерію необхідні для обліку документи, витяги з наказів і розпоряджень, договори, нормативи, звіти матеріально-відповідальних осіб.

Вимоги головного бухгалтера щодо порядку оформлення і подання в бухгалтерію необхідних документів є обов'язковими для всіх працівників підрозділів товариства.

Для забезпечення раціональної організації бухгалтерського обліку велике значення має розробка плану його організації. План організації бухгалтерського обліку ТОВ «НІК» складається із наступних елементів: план документації і документообігу, план інвентаризації, план рахунків і їх кореспонденції, план звітності, план організації праці працівників бухгалтерії.

Система бухгалтерського обліку у ТОВ «НІК» побудована з урахуванням всіх необхідних змін, спричинених наявними економічними обставинами, з дотриманням загальних принципів і вимог щодо здійснення бухгалтерського обліку.

Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є Наказ про облікову політику підприємства, який, згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", складається на кожний наступний звітний рік. В Наказі про облікову політику ТОВ „НІК” відображаються такі основні положення як:

Нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку.

Техніка бухгалтерського обліку.

Організація бухгалтерського обліку.

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання первинних документів для записів у бухгалтерському обліку наказом керівника підприємства встановлюється графік документообороту, в якому вказується дата створення або одержання від інших підприємств документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву [41].

 
   

Графік документообороту оформляється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів із зазначенням їх взаємозв’язку і термінів виконання робіт. Отже, для організації бухгалтерського обліку діяльності підприємства необхідна організація раціонального та ефективного облікового процесу.

На ТОВ“НІК” використовують журнально – ордерну форму бухгалтерського обліку. Характерною особливістю такої форми обліку є те, що відбувається поєднання синтетичного і аналітичного обліку (рис.2.3.)

 

2.2. Методика обліку довгострокових зобов’язань та стан розрахунків

В Плані рахунків для відображення довгострокових зобов’язань виділений найменший за кількістю рахунків п’ятий розділ. Він має шість рахунків і тринадцять субрахунків. У таблиці 1 даний розподіл рахунків і субрахунків п’ятого розділу Плану рахунків відповідно до групування довгострокових зобов’язань підприємства, запропонованого П(С)БО 11.

Таблиця 2.1

Перелік рахунків, на яких обліковуються довгострокові зобов’язання

Групування довгострокових зобов’язань відповідно до П(С)БО 11

Рахунок або субрахунок Плану рахунків

Кредити банку

501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті"

502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті"

503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті"

504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті"

Інші фінансові зобов’язання

51 "Довгострокові векселі видані"

52 "Довгострокові зобов’язання за облігаціями"

Відстрочені податкові зобов’язання

54 "Відстрочені податкові зобов’язання"

55 "Інші довгострокові зобов’язання"

Інші зобов’язання

505 "Інші довгострокові позики в національній валюті"

506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті"

53 "Довгострокові зобов’язання з оренди"

55 "Інші довгострокові зобов’язання"

 

Рахунок 55 присутній у двох групах за класифікацією, даною П(С)БО 11. Справа в тому, що відповідно до Плану рахунків по рахунку 55, крім усього іншого, відображається: „…відстрочена відповідно до законодавства заборгованість з податків, зборів (обов’язкових платежів)...”

А оскільки в П(С)БО 11 не сказано, що в групі "Відстрочені податкові зобов’язання" відображається тільки податок на прибуток, що оплачується в наступних періодах внаслідок виникнення тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, що використовується з метою оподаткування. Отже, в даній групі будуть відображені зобов’язання з інших податків, зборів (платежів).

Оскільки зобов’язання підприємства, в тому числі й довгострокові, відносяться до його пасивів, то, природно, що всі вони відображаються по кредиту зазначених рахунків і субрахунків п’ятого розділу Плану рахунків. Погашення довгострокових зобов’язань або переведення їх, у зв’язку з наближенням строку погашення, до короткострокових відображається по дебету цих же рахунків.

Синтетичний облік довгострокових зобов’язань ведеться на рахунках п’ятого класу (табл.2.2).

Таблиця 2.2.

Рахунки за якими обліковуються довгострокові зобов’язання

 

Шифр та назва субрахунку

50 "Довгострокові позики"

501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті"

502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті"

503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті"

504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті"

505 "Інші довгострокові позики в національній валюті"

506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті"

51 "Довгострокові векселі видані"

511 "Довгострокові векселі, видані в національній валюті"

512 "Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті"

52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями"

521 "Зобов'язання за облігаціями"

522 "Премія за випущеними облігаціями"

523 "Дисконт за випущеними облігаціями"


Продовження табл.2.2

53 "Довгострокові зобов'язання з оренди"

531 "Зобов'язання з фінансової оренди"

532 "Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів"

 

Рахунки п’ятого класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про: заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, яка не є поточним зобов'язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу); заборгованість підприємства щодо зобов'язань із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки; суму податку на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями [39]

Довгострокові зобов'язання відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

Облік розрахунків за довгостроковими кредитами банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточними зобов'язаннями, ведеться за допомогою наступних бухгалтерських проведень (табл.2.3.).

Особливе місце в системі безготівкових розрахунків займає вексель, оскільки може безпосередньо використовуватись для погашення боргових зобов'язань. Вексель (нім. – заміна, обмін, розмін) – це письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель належить до цінних паперів, які характеризуються як документ, що підтверджує майнові права, здійснення і передача яких можлива лише при його пред'явленні.

 

Таблиця 2.3

Кореспонденція рахунків з обліку довгострокових позик

№.

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1

Отримано довгострокову позику:

- в національній валюті

- в іноземній валюті

311 "Поточні рахунки  в національній валюті"

50 "Довгострокові позики"

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"

50 "Довгострокові позики

2

Здійснено поточні фінансові інвестиції за рахунок довгострокових позик

35 "Поточні фінансові інвестиції"

50 "Довгострокові позики"

3

Відображення факт. вартість акцій власної емісії, викуплених у його учасників за рахунок довгострокової позики

45 "Вилучений капітал"

50 " Довгострокові позики"

4

Погашено за рахунок довгострокових позик:

- довгострокові векселі видані

51 "Довгострокові векселі видані"

50 "Довгострокові позики"

 

довгострокові зобов'язання за облігаціями


Переплет дипломов
Academic Journal Catalogue (AJC)