Contribution to International Economy

Анатомія та еволюція нервової системи

Проблема наркотизації сучасної молоді настільки гостра, що вживання неповнолітніми, юнаками і дівчатами наркотичних речовин стає небез­печним соціальним явищем. 60-70 % усіх правопорушень і злочинів молодь скоює у стані алкогольного сп’яніння. Проте, 70 % молодих людей жалкують, скажімо, що мають пристрасть до паління, але говорять, що їм не вистачає сили волі відмовитися, 65 % - вказують, що відчувають негативний вплив на своє здоров’я (поганий апетит, слабкість, нерідко нудота, часті прос­тудні захворювання, болі в шлунку, однак потяг переважає, і вони продовжують палити).

За останні роки майже вдвічі зросла кількість осіб, що перебувають на обліку в медичних закладах з діагнозом наркоманія. Тільки за І півріччя 2004 року за вживання наркотичних речовин поставлено на облік більше 2 тис. неповнолітніх. Статистичні дані про рівень і динаміку наркотизації відображають лише зовнішні тенденції цього небезпечного явища. Є підстави вважати, що кількість споживачів наркотичних засобів у 10 разів більша, ніж за офіційними даними. Крім того, велику кількість осіб залучено до зберігання та розповсюдження наркотиків, причому наркоманія охоплює не тільки молодь, що викликає педагогічне занепокоєння, а і зовні благополучних підлітків.

Наркотизації суспільства активно сприяють такі негативні фактори, як різке соціальне розшарування сімей, неврівноваженість психоемоційного фону виховання підлітків, їхня соціалізація в умовах знецінення загальнолюдських принципів моралі, дегуманізація ставлення до най вразливіших соціальних груп тощо.

Безперечним є і той факт, що Україна потрапила в сферу дії міжнародного наркобізнесу, і це впливає на динаміку наркотизації суспільства. Відсутня активна протидія поширенню вживання наркотичних засобів.

Спостерігається тенденція вживання більш небезпечних наркотичних засобів, змінюється структура наркотизації. Сучасні підлітки вже з 11—12 років починають використовувати опіатоподібні і коноплеві культури. Сучасна молодь навіть не приховує, які психотропні та наркотичні засоби вживає.

Наркотики руйнують психіку молодих людей, зумовлюють відмову від позитивних настановлень на здоровий спосіб життя, породжують мотиви прийняття хибних рішень, у деяких випадках провокуючи навіть до суїциду.

Головними причинами, сприяючими виникненню наркоманії, є причини психологічного, соціального і економічного характеру, які так тісно переплетені між собою, що їх важко розмежувати.

До психологічних причин появи і поширення наркоманії насамперед потрібно віднести деякі особливості особистості, такі, як психічна нестійкість, слабовілля і наївність, які роблять людей жертвами різних наркотиків.  Крім того, важливу роль грають і прагнення до самовираження і самоствердження, елементи наслідування, особливо характерне для дитяче-юнацького віку.

У чисто психологічному плані в основі потяга до наркотиків лежить мотивація явно хворобливого характеру: прагнення до зниження напруження і почуття тривоги, до втечі від проблем, пов'язаних з дійсністю.

Вивчаючи спеціалізовані наукові праці, можна констатувати, що більшість дослідників вважають, що вирішальним пусковим механізмом вживання наркотичних  речовин є зовнішня мотивація.

Особлива  увага при цьому приділяється соціальній деградації. Тобто мікро- і макросоціальні чинники є основними важелями початку підліткової   наркотизації  (а  більшість  споживачів   наркотиків призвичаюються  до  них  саме в підлітковому  віці).  Особливо  це притаманне  особам  чоловічої статі. Що ж стосується жінок, то в них домінуючими  стають  нервові відхилення.

По-іншому    трактують   мотиваційні   чинники   представники зарубіжної психоаналітичної школи. За їх даними, метою наркомана є бажання досягти абсолютного спокою, повністю відокремити себе  від зовнішнього світу. Кінцевою метою наркомана є самознищення.  Можна погоджуватись  чи не погоджуватись з думкою іноземних  дослідників, але  аналізуючи  результати спостережень, можна зробити висновок, що всі   чинники  в  тій  чи  іншій мірі впливають на початок,  перебіг  і тип   дитячої  та  підліткової  наркотизації. Але все  ж  таки  можна погодитись   з   тими   авторами, які вважають   індивідуально-психологічні    фактори виникнення та   перебігу наркоманії пріоритетними,  хоча  нехтування соціальними  чинниками може  привести до   самих   негативних   наслідків.  

У   сучасних   умовах   слід дотримуватися  наступного  постулату: пусковим моментом  виникнення є    індивідуально-психологічний;  мікро- і
макросоціальний  аспект є підтримуючим. Індивідуально-психологічні чинники  знаходяться в зворотному кореляційному  зв'язку  з  віком початку наркотизації, тобто чим менше вік, тим їх вплив  більший.

Соціальні  чинники  мають прямий кореляційний зв'язок,  тобто  чим старший   підліток,  тим  їх  вплив  вагоміший.  Оскільки  сучасна наркотизація    значно   помолодшала,   то   саме   індивідуально-психологічна  мотивація стає вирішальною.

Можлива  констатація  того,  що мотивація  при   наркотизації носить  комплексний  характер і вирішення  цієї  проблеми  можливо тільки  в  комплексі.

Комплексний підхід до проблеми наркоманії, який би враховував всі   її  аспекти —  мікро-   і  макросоціальні,   біологічно-конституційні, медичні,  індивідуально-психологічні,   дозволить більш  активно протидіяти  цьому злу.

Відокремлення   хоча  б  одного  з  цих  аспектів   негативно позначається   на  вирішенні  проблеми  зловживання   наркотичними речовинами. Відомо,  що  розпочинаючи  наркотизацію,  підліток  керується групою  мотивів. Така група мотивів утворюється з трьох соціально-психологічних чинників: традиційні соціальне обумовлені мотиви;  субмісивна мотивація,  яка відображає тиск інших осіб  або референтної групи; псевдокультуральний тип мотивації, тобто бажання підлітків пристосуватись до «наркоманічних цінностей» підліткового угруповання. Слід зауважити, що перша  група мотивацій відіграє незначну роль. Вплив її здійснюється опосередковано. Ця група мотивів  притаманна   переважно алкоголізму, а вже через алкоголізацію вона впливає на початок  вживання  наркотиків  чи токсикантів.

Більше  значення  має друга група мотивів, тобто тиск інших осіб чи референтної групи. Особливо значний  тиск  відчувають підлітки,  які  відстають у фізичному розвитку, мають  нестійкі  чи лабільні риси акцентуації характеру.

Що  ж  стосується  третьої групи мотивів, то вона  притаманна підліткам з неформальних угруповань, переважно музичного  напрямку. Сучасні  музичні стилі джангл, рейв, кислотний напрямок, на  думку багатьох   підлітків,  не  можуть  сприйматись   без   попередньої наркотизації. Як  правило,  наркотизація  у   такої   категорії саме   на  дискотеках  з  вживання  «дискотечних» наркотичних  речовин: психостимуляторів,  «екстазі». Також дуже небезпечним  є  те, що така категорія потрапляє під значний  вплив засобів  масової інформації, в яких підкреслюється  факт  вживання наркотиків музичними кумирами дітей та підлітків.

У багатьох випадках поганий настрій, невпевненість в собі, особливо у психічно неврівноважених підлітків, приводять до вживання алкоголю і куріння тютюну, оскільки виникає ілюзорне почуття власної значущості. Повторне вживання наркотику приводить до закріплення звички до його прийому, а механізмом формування такої звички є умовний рефлекс. Відомо, що ця звичка дуже швидко опановує людиною, глибоко проникає в її суть, стає складовою частиною її характеру. Саме тому процес лікування наркоманії є дуже важким і тривалим і не вичерпується тільки медикаментозним лікуванням в умовах стаціонару. Очевидно, ключ до розв'язання проблеми успішного лікування наркоманів в обліку індивідуальних особливостей особистості.

У людини в житті бувають важкі моменти, проблеми і прикрощі. Немало їх і у підлітків. Урівноважені особистості знаходять раціональні шляхи для їх дозволу. Вони не мають потреби в момент подолання цих проблем в тонізуючих засобах, а також в засобах, що викликають ілюзії, тимчасове помилкове задоволення, оскільки у цих людей є мета, яка робить їх життя і існування осмисленими. Властива слабовільним і психічно неврівноваженим людям схильність до штучного підвищення настрою і працездатності, придбанню упевненості в собі виражається в прагненні знайти джерело натхнення в наркотиках, і в кінцевому результаті вони стають наркоманами. Доля цих людей, цих «осуджених душ», дуже важка. Вони усвідомлюють, яку згубну роль грають в житті їх «уявні друзі», але не знаходять в собі сили самостійно виритися з полону

Аналіз стану вітчизняної науки дає підстави вважати, що поза увагою спеціалістів залишається той факт, що основні причини зловживання наркотиками та алкоголем мають психологічні витоки, які супроводжуються деформацією мотиваційної сфери особистості й змінюють інші її підструктури та негативно впливають на всі сфери її психічного життя.

Термін «наркоманія» (від грецької «narke» — зціпеніння та «mania» — безумство, потяг) означає хворобливий потяг, пристрасть до вживання психотропних речовин. У науковій літературі під терміном «наркоманія» розуміється відносно поширене статично стійке соціальне явище, різновид девіантної поведінки, який виражається у споживанні певною частиною населення наркотичних або інших токсичних засобів з відповідними наслідками (Ю.Д. Блувштейн, Я.І. Гілінський, А.В. Добринін).

За класифікацією Р. Мертона, наркоманія — різновид ретричної поведінки. Під терміном «девіантна поведінка» розуміється така поведінка, що відхиляється від прийнятих у суспільстві правових чи моральних норм.

Асоціальна поведінка — синонім девіантної поведінки. Деліквентна поведінка — різновид поведінки, що відхиляється; протиправна, злочинна поведінка. Адиктивна поведінка (англ. addіction — схильність, згубна звичка) — зловживання одним чи декількома хімічними речовинами, що протікає на тлі зміненого стану свідомості.

Ученими наркоманія пояснюється як форма втечі від житейських негараздів і конфліктів, від узагальненої стандартизації, регламентації, запрограмованості життя у сучасному світі.

На думку Н.Ю. Максимової та інших дослідників, невпевненість у завтрашньому дні, гострі соціальні конфлікти, необхідність вимушено змінювати спосіб життя або місце проживання, розуміння, що жити так, як живуть, далі неможливо, і в той же час неспроможність що-небудь змінити через жорстку регламентованість дій суспільством, є потужними чинниками, які штовхають людей до вживання психотропних речовин.

За думкою В. Франкла, «входження» в наркотики — результат передусім соціальної непристосованості, неблагополуччя, відчуження у бездушному суспільстві, втрати або відсутності сенсу життя — «екзистенційний вакуум».

Наркоманія (токсикоманія) (від грецьких слів narke — заціпеніння, сон, і mania — божевілля, пристрасть, потяг) — ненормальний стан організму, викликаний вживанням певних речовин (наркотиків).

Суттєвими ознаками наркоманії є: непереборна тяга до прийому наркотиків (пристрасть до них) і тенденція підвищення кількості прийнятої речовини.

«Непереборний потяг» пов'язаний з психічною (психологічною), а інколи фізичною (фізіологічною) залежністю від наркотиків.

Розрізняють позитивну прихильність — прийом наркотику для досягнення приємного ефекту (ейфорія, відчуття бадьорості, підвищений настрій) і негативну прихильність — прийом наркотику для того, щоб позбутися поганого самопочуття.

Фізична залежність означає тяжкі і навіть болючі відчуття, хворобливий стан при перерві постійного прийому наркотиків (т.зв. абстинентний синдром, ломка). Від цих відчуттів рятує поновлення прийому наркотиків.

Список речовин, здатних викликати токсикоманії дуже великий і розширюється по мірі синтезу нових лікарських препаратів.

Найбільш поширеними видами наркоманії є алкоголізм (пристрасть до напоїв, що містять етиловий спирт) і тютюнопаління (пристрасть до нікотину).

Також поширене вживання наркотиків на основі конопель (гашиш, марихуана), маку (опіум, морфін, героїн), коки (кокаїн) та багатьох інших

З погляду соціології наркоманія є однією з форм девіантної поведінки, тобто поведінки, що відхиляється від загальновизнаних моральних норм.

Серед причин виникнення й розвитку наркоманії найчастіше називають особливості характеру, психічні і фізичні розлади, вплив різних соціальних чинників. Нерідкими є також випадки виникнення наркоманії серед хворих, змушених тривалий час приймати наркотичні речовини в медичних цілях. Багато лікарських засобів, які застосовуються в офіційній медицині (в основному снодійні, заспокійливі і знеболюючі), можуть викликати важкі форми наркотичної залежності, що є серйозної проблемою їх застосування. В деяких країнах вживання наркотиків пов'язано з певними релігійними і культурними традиціями (жування індіанцями листя коки, паління гашишу в мусульманських країнах).

 

 

Список використаної літератури

Бабаян Э. А., Гонопольский М. Х. Учебное пособие по наркологии. — М.: Медицина, 1981. — 304 с.

Березин С.В., Лисецкий К.С., Назаров Е.А. Психология наркотической зависимости и созависимости. Монография. - М.: МПА, 2001. – 246 с.

Кальчук А.И. Причины возникновения наркомании и возможности ее лечения. — Х.: Бриг, 2005. — 36с.

Колесов Д. В. Эволюция психики и природа наркотизма. — М.: Педагогика, 2001. — 312 с.

 


Переплет дипломов
Главная Новости О компании Наши услуги Цены Способы оплаты Авторам Вопрос-ответ Карта сайта Контакты
Партнеры: "ЦОДНТИ" "Первая Переплетная Мастерская""ЮТЭК"
Academic Journal Catalogue (AJC)