Contribution to International Economy

Криза політичної влади та чим вона обумовлена

ВСТУП

Актуальність теми. Політичні кризи, одина за одною, заполонили політичний ефір українських телеканалів, занурюючи простого обивателя у нескінченну весняну депресію. Політична криза перестала бути просто інформаційним приводом: вона паралізувала усі сфери суспільного життя, окрім ділової. Так само укладають контракти, так само виконуються зобов'язання, але, вмикнувши увечері телевізор, обиватель знову занурюється у стан неспроможності політичної системи справитися з внутрішніми і зовнішніми викликами.

А все тому, що політична система України не в змозі адекватно ухвалити рішення: вважати кризу влади позитивним фактом в біографії України, або ж вважати її загостренням старого як світ політичного діагнозу – неспроможності українських демократичних інститутів?

Макроекономічні проблеми впали на голови українців безробіттям, невиплатою зарплат і пенсій, інфляцією, падінням курсу гривні, фінансовими проблемами господарств, підприємців, банків...

Через падіння платоспроможності підприємств і населення - клієнтів банків, - через зростання ризиків кредитування погіршується стан і банківської системи. Люди, підприємства, банки дорого платять за кожен день кризи.

Для суспільства подолання економічної біди є головним. Натомість для політиків є більш важливе – боротьба за владу, їм не до економічних проблем. За цих умов у країні поширюється і поглиблюється криза. Очевидно, що економічну біду подолаємо, якщо вийдемо з політичної.

Мета роботи – проаналізувати проблеми і перспективи виходу з політичної кризи.

Задачі: визначити проблеми та причини виникнення кризи, її характеристики, можливості виходу в з такої кризи.

 

1. ПОЛІТИЧНА КРИЗА ЯК ДІАГНОЗ ПОЛІТИЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Політичні кризи в Україні давно вже перейшли межу чогось незвичайного, просто тому, що вони є результатом цілком закономірних проблем перехідного періоду міжвладдя.

Таким чином, наступає момент, коли політична система не в змозі використовувати звичні інструменти для вирішення внутрішніх і зовнішніх проблем. До звичних інструментів вирішення проблем можна віднести конституційні, юридичні, економічні важелі державного впливу на ситуацію в країні.

Серед основних причин систематичності (бо це повинно хвилювати політиків більше, ніж наприклад глобальна політична криза в перспективі) політичних криз слід позначити такі[4]:

• Зміна стилю управління державою, яка виникла внаслідок появи іншої ідеології влади, що складаються з інших пріоритетів (європоцентризм, інші економічні відносини і т.д.), які прийшли на зміну пріоритетам (господарський орієнтованій політиці, сильній президентській владі і т.д.), що протрималися десяток років;

• Недосконалість законодавчої бази, що стало наслідком, можливо, пріоритетів у державній політиці, розставлених відповідно до своєї внутрішньої логіки;

• Відсутність механізмів втілення державної програми на тривалий період.

Проте на сьогодні вийшла на перший план саме конституційна криза, яка полягає скоріше недооцінці юридичної сили Конституції України як Основного закону держави, чим в позитивній або негативній оцінці конституційної реформи. Пригадаєте: ситуація загострилася саме після затвердження Закону України «Про Кабінет міністрів», який, з одного боку був необхідний, оскільки передбачався Конституцією. Але з іншого боку і виявилася політична криза, яка виразилася в нівелюванні Конституції і державного органу, що представляє інтереси Конституції, Конституційного суду.

Позначивши проблеми, які привели до політичної кризи, перейдемо до безпосередніх механізмів нинішньої політичної кризи в Україні.

 

2. МЕХАНІЗМИ І ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ

Як бачимо, сучасна політична криза регулюється певними механізмами, хоч і не має чітких закономірностей[2]. Одним з цих механізмів може бути добре продумана політична технологія. Використання кризи як політичній технології має декілька умов, які припускають певні обмеження:

По-перше, повинна наступити ситуація пата, коли гостро необхідна перевага однієї сторони, але всі доступні ресурси і методи вичерпані.

По-друге, коли в перспективі намічається використання заборонених методів боротьби суперників.

По-третє, коли визначається чітка мета – відрізати супротивникові шлях до ресурсів, тим самим остаточно і ПОВНІСТЮ контролювати ситуацію.

По-четверте, коли ситуація повинна в майбутньому підпорядковуватиметься правилам гри переможця, забезпечення наявності яких припускатиме якісний ривок і розвиток.

Криза, таким чином, стає інструментом еволюції (про характер якої ми тут говорити не будемо) і припускає досягнення наступної мети:

По-перше, після нього все контролюватиметься повністю або однією, або іншою стороною. По-друге, передбачається настання якоїсь стабільності, політичної, економічної, соціальної і т.д., без якої неможливий якісний еволюційний ривок. По-третє, передбачається досягнення тієї мети, яка ставилася в процесі еволюційного ривка. Всі ці пункти взаємозалежні і пов'язані між собою.

Кризу можна використовувати як елемент управління станом суспільства для подолання соціальних суперечностей. Іншими словами, управління політичною кризою припускає професійне використання технологій і визначення чітких завдань. Проте варто розрізняти кризу системи влади і кризу влади (політична криза).

Кризу системи влади припускає наявність проблем політичної системи, які формуються унаслідок неефективності легальних інструментів вирішення поточних проблем держави. У свою чергу, кризу влади передбачае неадекватність застосування цих же інструментів для вирішення поточних проблем в державі.

З жовтня 2008 року наша країна знаходиться одночасно в політичній і економічній кризі. Це якісно нова ситуація для останніх років. Політична і економічна кризи, що діють разом в один і той же час, перетворюються у суспільно-політичну вибухову суміш, вкрай небезпечну для країни[6].

Тепер, коли в Україні розгортається страшна економічна криза, криза влади стає проявом своєрідної суспільної гангрени. ЇЇ треба рішуче відсікти, бо політикам немає діла до економіки та проблем суспільства, – вся їх увага йде на поборення один одного. В той час люди, бізнес, суспільство все більше і більше платять за кожен наступний день кризи.

 

3. ВИХІД З ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ

Персональна чітка відповідальність керівника держави за вихід із кризи у визначений термін.

Концентрація владних повноважень, необхідних для забезпечення позитивних змін в економіці.

Узаконена домовленість між гілками влади про одночасні вибори Президента і Верховної Ради України по завершенні визначеного терміну, відведеного на вихід із економічної кризи.

Затягування з прийняттям таких рішень та їх реалізації щоденно наносить збитки людям, суспільству, країні. Через місяць вихід з кризи вимагатиме значно більшу ціну, яку заплатить суспільство, ніж якби це зробити зараз.

На кому з нинішніх вищих політиків лежить персональна відповідальність перед Богом, народом і історією за те, що буде з країною в найближчі роки? Юридично ця відповідальність розмита між Президентом, Верховною Радою і Прем’єр-Міністром України. Зрозуміло, не випадково. Але морально вона лежить на Президентові України. Персонально на ньому: народ поклав на нього відповідальність своїм прямим вибором[5].

Моральна відповідальність Верховної Ради не персоніфікована. Вона розмита між Головою Верховної Ради, фракціями, депутатами.

Прем’єр-Міністра України обирав не народ безпосередньо, а коаліційна більшість парламенту. Тому і відповідальність Прем’єра перед народом не безпосередня, а опосередкована через відповідальність перед коаліцією. Так чи інакше вона переадресовується Главі держави.

Отже історична відповідальність на час виходу країни з кризи лежить на Президентові країни. Якщо він здатний взяти на себе цю відповідальність, хай формує дієву команду і робить рішучі кроки.

Якщо Президент не хоче брати на себе всю повноту відповідальності, тоді він має негайно запропонувати країні позачергові вибори Президента і Верховної Ради України.

Якщо Президент буде затягувати з прийняттям цих рішень, суспільні сили, що усвідомлюють ціну цього зволікання, політично примусять його піти на позачергові вибори і Президента, і парламенту.

Якщо Президент бере відповідальність на себе, то Верховна Рада України має узаконити повноваження Президента на цей час в царині здійснення економічних перетворень, врахувавши досвід передачі таких повноважень Президенту Кравчуку і Прем’єру Кучмі. Вона має узаконити також термін, на який надаються Президенту ці повноваження, і дату проведення наступних виборів Президента і Верховної Ради країни.

Якщо Верховна Рада України буде затягувати узаконення ліквідації політичної безвідповідальності в країні у кризовій ситуації, то суспільні сили, які розуміють ціну продовження кризи влади для суспільства, політично змусять її вчасно прийняти необхідні закони. На терезах – доля народу і країни.

Від нинішньої влади з її безвідповідальністю, з її розпорошеністю на локальні бізнес-інтереси і внутрішніми конфліктами, з закоріненою аморальністю, з її системною недієздатністю можна чекати лише патологічно-неправдивого говоріння

 

ВИСНОВОК

Політичні кризи стали звичним явищем на Україні. Вихід з однієї кризи супроводжувався недовгим періодом затишшя, після якого починалася нова криза. Проте, політична криза раз за разом давала можливість або одній стороні, або іншій подолати проблему або просунути якесь непопулярне рішення. Такий висновок наштовхує на думку: а чи була криза взагалі?

Так історично склалось, що з першого дня своєї незалежності, Україна, на жаль, не може похизуватися політичною стабільністю, тому більшістю експертів, провідних європейських та світових компаній, позиціонується, як нестійка до внутрішньо та зовнішьополітичних і економічних катаклізмів країна, що всеь час перебуває у зоні потенційного ризику.

За 16 років незалежності у нас з легкої руки гарантів, змінилось 15 урядів. На весь світ прогреміла справа екс-прем'єра Лазаренка, усім відомий скандал з "кольчугами", майже постійні масові вуличні акції протесту проти дій влади, касетний скандал навколо вищого керівництва держави, як наслідок вбивства Георгія Гонгадзе, опальний майор Мельниченко, спроби притягнути до кримінальної відповідальності Кучму, смерть за досі нез'ясованих обставин екс-міністра внутрішніх справ генерала Кравченка, міністра транспорту Кірпи, справа екс-губернатора Сумщини Щербаня, втеча до Москви Бакая та Боделана, отруєння опозиційного лідера та кандидата в президенти Ющенка, усе це є прямим наслідком політичних криз правлячих еліт та бізнесових розборок між представниками різних кланово-олігархічних угруповань, Помаранчева революція, як наслідок тотальної фальсифікації народного волевиявлення під час президентських виборів, зрада Мороза та розвал демократичної коаліції, нещодавній розпуск Верховної Ради, як наслідок боротьби за повноваження та перерозподілу сфер впливу в Україні між оточенням президента та командою прем'єра, як ключових учасників політичного процесу... у підсумку жодного року без потрясінь.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Бебік В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. - К., 2000.

Юрій М.Ф. Політологія Підручник – Київ: Дакор, 2006

Політологія/А. Колодій, В. Марченко, Л. Климанська, Я. Комина; За наук. ред. А. Колодій. - К., 2000.

Холод В.В. Лекції з політології: Навч.посіб. - 2-ге вид., - Суми: ВТД Університетська книга, 2003. - 408с.

Ліснича В. Соціально-політичний аспект кризових явищ в Україні – Огляд документів круглого столу «Негативні наслідки політичної та економічної кризи в Україні і шляхи їх подолання» - 22 грудня 2008 р.

Козлов С. Юридичний позитивізм як метод врегулювання політичної кризи// «Юридична газета» №3 (5) 27 грудня 2004 р.

«За українську Україну» № 22 — 2006 p.

 


Переплет дипломов
Главная Новости О компании Наши услуги Цены Способы оплаты Авторам Вопрос-ответ Карта сайта Контакты
Партнеры: "ЦОДНТИ" "Первая Переплетная Мастерская""ЮТЭК"
Academic Journal Catalogue (AJC)