Contribution to International Economy

Рекреаційно-географічна характеристика Азії

Мезорайон: Пд.Азія (Індія, Бутан, Пакистан, Бангладеш, Шрі-Ланка, Непал, Мальдійська республіка).

У фізико-географічному відношенні до Південної Азії належать півострів Індостан, Індо-Гангська низовина та Гімалаї, а також острів Шрі-Ланка та низка більш дрібних островів. У політико-географічному відношенні до Південної Азії належать наступні держави: Індія, Пакистан, Бангладеш, Непал, Бутан, Шрі-Ланка, Мальдіви.

Південна Азія займає територію 4,5 Мм² (10% всієї Азії та 3% всього суходолу світу), але її населення складає 40% населення Азії та 22% населення світу.

Республіка Індія – країна на півдні Азії, яка включає в себе більшу територію Індійського субконтиненту. Територія — 3 166 829 тис. кв. км (є 7-ю країною в світі за географічною площею). Кількість населення — 1 млрд. 027 млн. осіб (березень 2001 р.; у 1990 р. - 844 млн.) Це друга за величиною населення, – після Китаю, – держава на планеті Земля.

Має берегову лінію довжиною в 7 тисяч кілометрів та кордони із Пакистаном на заході, Китаєм, Непалом і Бутаном на північному сході та Бангладеш і М’янмою (колишня Бірма) на сході.

В Індійському океані має кордон з Мальдівами на південному заході, Шрі-Ланкою на півдні (та Індонезією на південному сході. Від Шрі-Ланки її відділяють Полкська протока і Манарська затока; протокою Ґрейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією.

Пакистан (Pakistan) - країна на півдні Азії, що простягнулася від Гімалаїв до Аравійського моря, межує на заході з Іраном, північному-заході з Афганістаном, північному сході з Китаєм, сході з Індією; площа країни - 796100 кв. км

Народна Республіка Бангладеш - держава в Південній Азії, утворена на місці колишньої пакистанської провінції Східний Пакистан. Площа країни - 148 390 кв. км. Чисельність населення 125,7 млн. чоловік. Бангладеш - одна з найбільш густонаселених країн світу.

Республіка Непал, країна в Гімалаях, межує на півночі з Тибетом, сході із Сіккімом, півдні і заході з Індією. Рельєф: схили Гімалайського хребта на півночі і долина ріки Ганг на півдні. Населення 19158 тис. (1990)

Бутан - королівство в південно-східній Азії, що межує на півночі з Китаєм, на півдні з Індією. Майже вся територія Бутану гориста, за винятком смуги субтропічної рівнини завширшки 13-16 км на крайньому півдні, яка перетинається долиною Дюарс. Звідси країна підіймається до вкритих льодовиками вершин Гімалаїв, які досягають 7000 м. Бутан - одна з найменш вивчених важкодосяжних країн у світі, оскільки уряд обмежує туризм та будь-який вплив інших країн з метою захисту традиційної культури.

Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка (до 1972 року Цейло́н) — країна і острів в Індійському океані біля південно-східного берега Індії; площа 65600 км². Політична система — ліберальна демократична республіка. Шрі-Ланка знаходиться на південь від півострова Індостан. Відокремлена від материка мілководними Полкською протокою і Манарською затокою, між якими знаходиться пасмо островів під назвою Адамів міст. Загальна площа країни становить 64 652 кв. км.

Все більшу роль в економіці країни грає туризм (9 % ВВП в 2004 р.) — популярністю користуються приморські курортні міста (Моратува, Галле), історичні визначні пам'ятки Канді, Анурадхапури, Полоннаруви, Сигирії, гірський курорт Нувара-Елія. Канді — стародавня столиця Цейлону, саме тут зберігається одна з найшанобливіших буддійських святинь — Зуб Будди. Дамбулла — знаменита своїм найбільшим храмом, побудованим ще в I в. до н.е. усередині печери і прикрашеним безліччю ніш з картинами з буддійського епосу. Анурадхапура — священне місто і ланкийськая столиця буддизму. Тут росте найзнаменитіше і найстаріше на Шрі-Ланці дерево Бо, під яким, за переказами Будда досяг прояснення.

Мальдівська Республіка, група 1196 островів у північній частині Індійського океану приблизно в 640 км від Шрі-Ланки, 203 населені; площа 298 кв. км.

Мальдіви — це справжній рай для тих, хто полюбляє лагідне море, піщані пляжі, заспокійливий затишок гаїв кокосових пальм, рибалку, підводне полювання. Наприклад, 1997 р. Мальдіви відвідали 325 тис. іноземних туристів.

У столиці — Національний музей, Ісламський центр, руїни португальської фортеці (XVI ст.), колишній палац султана (XIX ст.) і парк, велика П'ятнична мечеть (1656 р.) із чудовою різьбою по каменю, мавзолей Абдулли Барахатули Барбари — арабського проповідника, який 1153 р. навернув мальдівців до мусульманства, могила національного героя Мохаммеда Тхакуруфара Аль-Азама, що загинув у боротьбі проти португальських загарбників.

Регіон Південної Азії - один із найбільших по чисельності. Тут мешкає більш 1 млрд. чол. Частка прибуття туристів у даний регіон і надходження від них в загальносвітових показниках незначні. Це пов'язано насамперед із політичною нестабільністю в районах Індії, Пакистану, Шрі-Ланки, війною в Афганістані.

Самим значним ринком для регіону є Європа. Внутрішньорегіональний туризм складає 28 %.

Дві третини гостей приймають Індія і Пакистан, де розвинутий пізнавальний туризм. Витрати одного туриста в цих країнах складає в середньому 760 дол., що перевищує средньорегіональний (590 дол.) і середньосвітовий рівні. Це пояснюється політикою, що проводиться індійським урядом, починаючи з 90-х рр., із метою притягнення іноземних інвестицій у турсектор.

Шрі-Ланка і Мальдівська Республіка спеціалізуються на пляжному туризмі. Остання створила ексклюзивний продукт на атолі, коли на однім острові розташований тільки один готель.

Непал розвив індустрію на базі гірських видів спорту й але прибуткам порівнюється з Мальдивами. Частка надходжень від міжнародного туризму в прибутках регіону невеличка і складає біля 5 %.

Країни Південної Азії не використовували свій багатий потенціал в повній мірі, тому що розвиток туризму ускладнюється недостатньо розвинутою інфраструктурою і транспортною системою.

Джерела інформації

1. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Вид. 2-ге, доп., перероб. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 688 с.

2. Страны мира. 2006: Справочник: / В.В. Агрономов, С.В. Андреев, А.С. Андрианов и И.А. Анипченко; Под общ.ред. С. Лаврова . - М.: Республика, 2006. - 590 с.

3. Косолапов А.Б. Туристское страноведение: Европа и Азия: учебно-практическое пособие для вузов. - М. : КНОРУС, 2006 . - 395 с.

4. Ушаков Д.С. Страноведение: учебное пособие для вузов. - М.; Ростов-н/Д: МарТ, 2007. - 253 с.

5. Квартальнов В. А. Туризм: теория и практика: Избранные труды: В 5-тит. - М.: Финансы и статистика, 1998.

 

Мезорайон: країни Карибського басейну та Вест-Індія (Мексика, Колумбія, Венесуела, Гондурас та ін.).

Вест-Індія («Західна Індія») — традиційна назва островів Карибського моря, на відміну від Ост-Індії («Східної Індії») — країн Південної та Південно-Східної Азії.

Вест-Індія розташована поміж Південною та Північною Америкою, поміж 10° і 26° північної широти та 59°-85° західної довготи, від гирла Оріноко до півостровів Флорида і Юкатан.

Складається з декількох груп великих та малих островів, а саме: з Великих і Малих Антильських островів і Багамських. Поверхня всіх островів дорівнює 244 890 км2 (Великі Антильські — 216 260, Малі Антильські — 14 095 та Багамські — 14 535). Усі Антильські острови значно підвищуються над рівнем моря. Багамські ж острови утворені кораловими рифами. Найбільш високі гори розташовані в західній частині Гаїті (2184 м), в східній частині Куби (2375 м) та в північній частині Ямайки (2341 м); східні береги Малих Антильських островів покриті рівнинами; гори круто спускаються в долини. Численні бухти островів є зручними гаванями. Куба, Віргінські та Багамські острови оточені величезними кораловими рифами, що підіймаються на поверхню моря та покриті пальмами. Багато островів (особливо Малі Антильські) носять сліди вулканічного походження.

Щорічно на Кубу приїжджають тисячі любителів підводного плавання, для того, щоб зайнятися дайвінгом.

Куба - є серцем в Карібському басейні для підводного плавання. На сьогоднішній день дайвінг став дуже популярним серед всіх наїжджих туристів і місцевих жителів. Для новачків цього спорту існує безліч шкіл з якнайкращими вчителями. На всіх курортах є навчання дайвінгу і професійні пропозиції по цьому виду спорту. Але практично всі ці школи у вартість враховують тільки або одне занурення, або навчання.

Також ну курортних зонах можна брати різні морські екскурсії. Оскільки Куба є не тільки раєм для дайвером але і для любителів підводних сьемок, аквалангістам і звичайно ж рибакам.

Республіка Куба - держава і найбільший острів - розташована на архіпелазі Великих Антильських островів. Територія Республіки Куба становить 110,86 тис. кв. км. Вона включає, крім однойменного острова, майже 1600 дрібних прибережних острівців і острів Хувентуд (колишній Пінос). Острів Куба витягнутий у широтному напрямку на 1260 км, омивається на півночі і сході Атлантичним океаном, на півдні - Карибським морем, західний край острова розташований у Мексиканській затоці. На відстані 145 км на північ від Куби знаходиться півострів Флорида, відокремлений від Куби Флоридською протокою; на сході Навітряна протока шириною близько 90 км відокремлює від Куби острів Гаїті. Берегова лінія Куби, ускладнена численними затоками, півостровами і прибережними рифами, має загальну довжину близько 5746 км.

Статистика кубинського туризму з кожним роком поліпшується. Щорічно галузь приносить більше 2 мільярдів долларів до бюджету Куби і є одним з основних джерел доходу держави. Згідно даним Національного комітету статистики (ONE), в 2006 році іноземний туризм приніс в казну країни 2,4 мільярда долларів (1, 742 мільярди євро). Це найкрупніша цифра, з тих пір, як острів відкрився для туризму. За останніх 6 років доходи від туризму склали 12 мільярдів долларів (8 мільярдів 699 мільйонів євро). За ці роки збільшився номерний фонд кубинських готелів. Будучи одним з основних джерел доходу країни, туристичний сектор Куби до 2008 р. перевищить відмітку в 2 мільйони туристів. Про це повідомив міністр туризму Мануель Марреро на Міжнародному ярмарку в Гавані.

Серед країн, що присилають своїх туристів на Кубу, лідируюче положення займають Канада, Англія, Іспанія, Італія, Німеччина, Франція і Мексика.

Колумбія (Colombia), Республіка Колумбія, країна у Південній Америці, що межує з Панамою на північному заході, Венесуелою на сході і північному сході, Бразилією на південному сході, Перу і Еквадором на південному сході, на півночі і заході омивається Карибським морем і Тихим океаном. Колумбія - єдина південноамериканська країна, що має вихід як до Атлантичного (через Карибське море), так і до Тихого океану.

Рекреаційні ресурси Колумбії дуже різноманітні. Західну частину країни, що становить приблизно 2/5 її площі, займає високогірна область Колумбійських Анд (г. Крістобаль-Колон, 5800 м) з Прикарибською і Тихоокеанською низовинами. Інші 3/5 території на схід від Анд займають степи, або льянос, басейну Оріноко і дощові ліси, або сельва, басейну Амазонки. Східна частина країни – плоскогір'я, обрамоване Орінокською і Амазонською низовинами. Річкова мережа дуже густа, ріки порожисті, г.ч. дощового живлення. Гол. ріки: Магдалена з Каукою, Атрато (впадають в Карибське м.), притоки Оріноко – Гуавьяре і Мета, притоки Амазонки – Путумайо і Какета. З них тільки Магдалена придатна для судноплавства. Клімат екваторіальний та субекваторіальний.

Тури в Колумбію дозволяють комбінувати пляжний відпочинок та екскурсійні програми, знайомство з дикою екзотичною природою та сучасну цивілізацією. Найпоширеніші види відпочинку: пляжний туризм, історичні екскурсії, «кофейні» маршрути в м. Арсенія, прогулянки по долині Кокора з восковими пальмами, відвідування ботанічних садів в Каларці, прогулянки на каное по Амазонці, відвідування індійських селищ.

Боліварианська Республіка Венесуела - країна на півночі Південної Америки на узбережжі Карибського моря, межує на сході з Ґайаною, на півдні - з Бразилією, на заході - з Колумбією.

До складу Венесуели входять також біля сорока островів, найбільший – острів Маргарита. Площа — 912100 кв. км. Населення 23,242 млн чол.(2001).

Головним багатством Венесуели є природні ресурси – чудові Анди, фантастичні водопади, тропічні джунглі та кілометри білосніжних пляжів.

Республіка Гондурас, країна в Центральній Америці, що межує на південному-сході з Нікарагуа, південному-заході з Сальвадором, на заході і північному-заході з Гватемалою, на півночі омивається Карибським морем, на півдні — Тихим океаном. Площа 112100 км².

Північне узбережжя Гондурасу омивається Карибським морем і південне Тихим океаном. Клімат країни змінюється від тропічного в низинах до помірного в гірській місцевості. Центральні і південні регіони країни звичайно мають більш теплий і вологий клімат ніж північне узбережжя.

Давні цивілізації та археологічні парки мають для індустрії туризму Гондурасу головне значення, що призвело до закріплення його позицій на туристичному ринку.

Головні напрямки туризму Карибського басейну - туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на вітрильниках, яхтах, катамаранах, мисливські сафарі, відвідування значних спортивних культурних подій.

 

Джерела інформації

1. Воронин В.П. Мировое хозяйство и экономика стран мира: учебное пособие для вузов. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 237 с.

2. Страны мира. 2006: Справочник: / В.В. Агрономов, С.В. Андреев, А.С. Андрианов и И.А. Анипченко; Под общ.ред. С. Лаврова . - М.: Республика, 2006. - 590 с.

3. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учебник. - СПб.: Издательство Михайлова В.А., 2000 . - 491 с.

4. Ушаков Д.С. Страноведение: учебное пособие для вузов. - М.; Ростов-н/Д: МарТ, 2007. - 253 с.

5. Кватальнов В. А., Романов А. А. Международный туризм: политика развития: Учеб.пособие. - М.: Советский спорт, 1998.

 

Мезорайон: Південно-Західна Азія (Туреччина, Кіпр, Іран, Афганістан, Бахрейн, Ірак, Йеменска республіка, Йорданія, Катар, Кувейт, Ліван, ОАЕ, Саудівська Аравія, Сирія, Ізраїль, нейтральна зона між Іраком і Саудівською Аравією).

Південно-Західна Азія охоплює Передньоазіатське нагір'я, Сірійсько-Палестинські гори, Аравійський півострів, Іранське нагір'я, плоскогір'я і гори Афганістану, Месопотамію. Тут розташовані 16 незалежних країн: Афганістан, Бахрейн, Ізраїль, Йорданія, Ірак, Іран, Йемен, Катар, Кіпр, Кувейт, Ліван, ОАЕ, Оман, Саудовська Аравія, Сирія, Турція. Разом із сусідніми країнами Африки Південно-Західну Азію називають Близьким і Середнім

Природно-ресурсний потенціал. Південно-Західна Азія лежить у субтропічному і тропічному поясах. Це один з найжаркіших і найпосушливіших регіонів світу. Більшість територій зайнята горами, сухими степами, напівпустелями і пустелями, які використовуються як грубі пасовища. Землеробство можливе здебільшого тільки за умов штучного зрошення. Грунти бідні на гумус і зазнають ерозії і засоленн. лісів майже немає. Вода часто цінується дорожче за землю. На атмосферні опади можна розраховувати тільки на плато і в гірських долинах. Ресурси поверхневих і підземних вод на низовинах дуже обмежені. Опріснення морської води, що пошири¬лось останнім часом, зосереджено на Аравійському узбережжі Перської затоки. Найбільшою у світі країною-пустелею називають Саудівську Аравію, а гірська система Гіндукушу в Афганістані - одна з найбільш важкопрохідних.

Населення. Темпи зростання населення Південно-Західної Азії - одні з найвищих у світі. Густота його прямо пропорційна водним ресурсам і ніде не перевищує 100 чол. на 1 км2, а в Аравійській та Сирійській пустелях, пустелях Ірану та Аф¬ганістану вона менша як 1 чол. на 1 км2. Тут переважає оазисний тип розселення. Найбільшими за кількістю жителів є Туреччина та Іран - майже по 60 млн чоловік у кожній. Тоді як у Кувейті, Об'єднаних Арабських Еміратах та Омані живе тільки по 2-1,5 млн чоловік, а на Кіпрі, в Бахрейні та в Катарі - по 500-700 тис. чоловік. Для Південно-Західної Азії характерні значні міграції людей. Причини їх різні: тра¬диції, соціальні, політичні та ін. Населення Ізраїля значною мірою формується за рахунок євреїв-іммігрантів, в тому числі з України. Більша частина палестинських арабів змушені були залишити батьківщи¬ну.

Близький Схід має багато стародавніх Піст, що виникли в оазисах на караванних шляхах ще до нашої ери. Так, місто Ієрихон у Палестині археологи вважають найстарішим на Землі, його вік - 9 тис. років. Від багатьох стародавніх міст збереглися руїни: Вавилон, Троя, Пальміра, Баальбек та ін. Міста багаті на пам'ятки середньовічної мусульманської архітектури. До трьох десятків міст вважаються віруючими священними. Єруса¬лим - священне місто одночасно для іудеїв, християн і мусульман. Мекка і Медина - священні міста мусульман, щороку їх відвідує понад 4 млн паломників з усіх Мусульманських країн. Найбільші сучасні міста - Тегеран, Багдад, Стамбул.

Внутрішній транспорт країн Південно-Західної Азії розвинутий недостатньо. Але район є важливим перехрестям міжнародних повітряних і морсь¬ких маршрутів. Найбільші аеропорти знаходяться в Дубаї (Об'єднані Арабські Емірати), Тель-Авіві (Ізраїль), Бахрейні, Джідді (Саудівська Аравія). Останній спеціалізується на обслуговуванні паломників до Мекки.

Через Ормузьку, Баб-ель-Мандебську протоки і Суецький канал проходять най¬головніші морські шляхи.

Найрозвинутішими країнами Південно-Західної Азії є Ізраїль і Кіпр, найвідсталішими - Афганістан і Ємен.

Основними туристичними центрами регіону є Єгипет, Саудівська Аравія, Йорданія, Сирія, Кувейт.

Єгипет і Саудівська Аравія забезпечують майже 70 % надходжень від туризму в регіоні Ближнього Сходу. Єгипет пропонує пізнавальний туризм, а Саудівська Аравія - паломницький, оскільки в цій країні знаходяться основні мусульманські святині.

Найбільші надходження від одного туриста зафіксовані в Кувейті - у середньому 4200 дол. Тут розвинутий в основному діловий туризм. Далі йдуть Саудівська Аравія і Єгипет – відповідно 1330 і 930 дол. на один туриста.

У регіоні також замічений інтерес до Сирії. Число прибуттів у цю країну збільшилося на 10 %.

Вигідне географічне положення одних держав та районів поєднується з віддаленістю та ізольованістю інших; сприятливі кліматичні та ландшафтні умови для туризму та рекреації, а також різноманіття рекреаційних ресурсів одних стран - з пустельними, спекотними (на більшій частині Аравійського півострова) в інших.

19% туристів складалють європейці, 18% – мешканці Східної Азії і Тихоокеанського регіону. Якщо проаналізувати потоки за країнами походження, то статистика вказує на лідерство в цьому аспекті Саудівської Аравії та Єгипту (разом ці країни забезпечували в середині 90-х рр. майже 22% прибуттів до країн Близького Сходу). З інших регіонів основні туристичні потоки йшли з Великобританії, Німеччини, Франції та США.

Єгипет та Йорданія залишалися серед основних рекреаційно-туристичних регіонів Близького Сходу. Єгипет пропонував туристам, здебільшого, пізнавальні продукти, а в Саудівській Аравії процвітав релігійний, паломницький туризм, тому що в цій країні знаходяться найважливіші мусульманські святині, до яких здійснюють хадж мусульмани з усіх куточків світу.

Є і серйозні політичні розбіжності: в ряді держав регіону залишилися монархії (в тому числі абсолютні) з сильними пережитками феодальних та родоплеменних відносин, але переважає все ж республіканська форма правління. Країни з досить високим рівнем розвитку рекреаційно-туристської галузі сусідствують з країнами, що є відсталими не тільки в плані туризму, а й по всім іншим показникам економіки, де люди проживають в бідності і абсолютно не розвинена інфраструктура. Нині регіон південно-західної Азії є політично нестабільним. Актуальними політичними проблемами на Близькому Сході є війна проти Іраку, палестино-ізраїльський і армяно-турецький конфлікти, і навіть нестійка політична ситуація у Пакистані і Афганістані, конфлікт Пакистану із Індією через кашмір, погроза напасти США на Іран. Це дуже гальмує як розвиток економіки країн так, разом з цим і розвиток туристської галузі. Лідерами в галузі туризму в південно-західній Азії є Туреччинв, ОАЕ, Ізраїль, Кіпр та Йорданія. Але останнім часом зростають показники арабських країн.

В цілому ж південно-західну Азію вважають одним з найбільш перспективних в плані розвитку туризму та рекреації регіонів.

Джерела інформації

1. Економiка зарубiжних країн : навчальний посiбник для вузiв: / А.П. Голiков, О. Г. Дейнека, Л.О. Позднякова, П.О. Черномаз. - К.: Центр учбової лiтератури, 2008. - 463 с.

2. Страны мира. 2006: Справочник: / В.В. Агрономов, С.В. Андреев, А.С. Андрианов и И.А. Анипченко; Под общ.ред. С. Лаврова . - М.: Республика, 2006. - 590 с.

3. Буторова Н. В. Менеджмент и маркетинг иностранного туризма: Учеб. пособие. - М.: Советский спорт, 1999.

4. Ушаков Д.С. Страноведение: учебное пособие для вузов. - М.; Ростов-н/Д: МарТ, 2007. - 253 с.

5. Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 464 с.

 

Мезорайон: Середземноморський (Північна Африка, Марокко, Туніс, Алжир, Єгипет, Лівія, володіння Іспанії- м. Сусла, м. Маліл я ).

Півні́чна А́фрика розташована в найширшій частині материка. Можливо, саме тому більшість країн Північної Африки мають доволі великі розміри. Є серед них й справжні велетні. Усього декілька країн мають площу менше 1 млн. км². А найбільщі країни цієї частини Африки — Судан і Алжир — значно більше 2 млн. км².

Канарські острови, Ефіопію, Еритрею та Мадейру також іноді відносять до Північної Африки.

 

Рис. 2. Країни Північної Африки

Крайня північ материка зайнята комфортною для мешкання середземноморською природною зоною. Але вона уявляє собою всього лише вузьку смугу уздовж берега моря. Тут ростуть дуби, лаври, оливкові та інші дерева, але найрозповсюджена рослина — пальма.

Більша ж частина Північної Африки зайнята великою пустелею Сахара, яка простяглася уздовж північного узбережжя Середземного моря. Саме тут, в Сахарі, була зафіксована найбільша на Землі температура у затінку — 59° С. Однак при виключно високій температурі в денний час, ночі тут холодні, і люди одягають щільний вовняний одяг, щоб не змерзнути.

Сьогодні в Північній Африці розташовані 15 незалежних країн. З них 13 — республіки. Тільки Марокко є королівством. Та ще дуже складне становище склалося в Західній Сахарі.

Найбільшим містом Північної Африки є Каїр. З населенням більше 9 млн. мешканців він належить до найбільших міст планети. Інші великі міста, населення яких перевищує 2 млн — це Александрія в Єгипті, Касабланка в Марокко та Аддис-Абеба в Ефіопії. Але в містах мешкає менша частина населення Північної Африки. Більше 60 % північноафриканців мешкає в селах.

На території Північної Африки міститься багато пам'яток культури та природи. До списку Всесвітньої спадщини належать: руїни одного з найдавніших міст планети — Мемфісу і піраміди в районі Гіза (Єгипет); середньовікові квартали міста Фєса (Марокко) та плато Тассілін-Аджер (Алжир) з чудовими наскальними малюнками часів кам'яної доби.

Швидко розвивається рекреація в Африці. На першому місці серед видів рекреаційної діяльності знаходиться туризм. Туристів приваблює розмаїття флори та фауни, можливість пополювати в оточенні дикої природи. В Африці — перш за все у Кенії, Танзанії, Замбії — є багато національних парків та заповідників. Історичні пам'ятки Північної Африки приваблюють туристів, для яких важливе сполучення відпочинку з пізнавальною діяльністю.

Число іноземних туристів, що відвідують країни Африки, і надходження від них дуже малі - складають відповідно 3,3 і 1,8% від загальносвітових.

Більше половини загальної кількості закордонних туристів у регіоні приймають країни Північної Африки. Найбільше відвідувані країни Північної Африки - Марокко і Туніс, приймають до 45 % від усіх прибуттів у регіон. Надходження від одного туриста в середньому складають 300 дол.

45% туристів в Африці приймали в середині 90-х рр. Марокко і Туніс. Ще близько 10% – решта країн Північної Африки. У Східній Африці лідируючі позиції в цьому відношенні посідали Кенія, Мавританія, Танзанія, Сейшельські острови та Зімбабве, які успішно використовували свої природні ресурси. Мавританія і Сейшели, наприклад, спеціалізувалися на пляжному туризмі і створили першокласну готельну індустрію. На півдні Африки важливим туристичним центром була ПАР, завдяки високорозвинутій готельній індустрії та транспортній системі. В 1990-і рр. популярність турів до ПАР зростала.

Головним недоліком Африки, який гальмував збільшення до неї рекреаційно-туристичних потоків, був низький загальний рівень розвитку економіки, брак фінансових коштів, нерозвиненість інфраструктури.

На півдні континенту основним туристичним центром є ПАР, що разом із Марокко і Тунісом очолює список країн Африки але числу прибуттів і надходжень від міжнародного туризму.

Етнічні та релігійні протиріччя породжують багато конфліктів у Північній Африці. Наприклад, в Судані мусульманські урядові війска ведуть на півдні країни бойові дії проти темношкірих африканців, багато з яких дотримуються традиційних вірувань аба християнства. Подібна ж складна ситуація вже багато років існує й в Чаді.

Більшість країн Північної Африки належать до слаборозвинутих.

Проблеми навколишнього середовища

Ерозія ґрунтів через необмежене годування рослинністю худоби та іншу сільськогосподарську діяльність, зливання відходів нафтопереробних заводів та іншіх шкідливих стоків призводить до забруднення річок і берегових вод. Середземне море, що заслуговує особливої уваги, нещадно забруднюється нафтовими відходами, ґрунтовими та добривними стоками. Країни цього мезорайону мають недостатній запас придатної для пиття води.

Гірські райони потерпають від сильних землетрусів, небезпечних зсувів ґрунту та повеней в період дощів.

 

 

Джерела інформації

1. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В.П. Колесова. – М.: Флинта, 2000. – 480 с.

2. Страны мира. 2006: Справочник: / В.В. Агрономов, С.В. Андреев, А.С. Андрианов и И.А. Анипченко; Под общ.ред. С. Лаврова . - М.: Республика, 2006. - 590 с.

3. Квартальнов В. А. Иностранный туризм. - М.: Финансы и статистика, 1999.

4. Ушаков Д.С. Страноведение: учебное пособие для вузов. - М.; Ростов-н/Д: МарТ, 2007. - 253 с.

5. Вергун В.А, Філіпенко А.С. Економіка зарубіжних країн: Підручник. – К.: Либідь, 1996.

 

Мезорайон: Центральна та Східна Азія (Японія, Китай, Монголія, КНДР, Південна Корея).

Центральна Азія — великий регіон Азії, який не має виходу до моря. Попри певну невизначеність його кордонів, виділяються загальні характеристики даного регіону — Центральна Азія історично завжди асоціювалася з кочовими народами та Великим шовковим шляхом. Центральна Азія завжди була місцем, де сходилися люди, товари та ідеї з різних кінців Євразійського континенту — Європи, Близького Сходу, Південної та Східної Азії.

В загальній історії Центральної Азії, підготовленій ЮНЕСКО, визначення регіону ґрунтується на його кліматичних особливостях, і сам регіон включає Монголію, Західний Китай, Пенджаб, північну Індію та північний Пакистан, північно-східний Іран, Афганістан, райони азійської Росії південніше тайгової зони та п'ять колишніх радянських середньоазійських республік.

Існує й інший метод визначення кордонів Центральної Азії — виходячи з етнічного складу населення (за основу беруться райони, де мешкають східно-тюркські народи, монголи та тибетці). Сюди входять Сіньцзян, тюркомовні регіони Південного Сибіру, п'ять колишніх радянських республік (хоча Таджикистан населений іраномовними народами) і афганський Туркестан.

Східна Азія — східна частина Азії. Площа складає понад 6,640,000 км². Термін широко вживається в ООН замість європоцентристського словосполучення "Далекий Схід".

Традиційно, до Східної Азії відносять наступні країни - КНР, КНДР, Південну Корею, Японію, Монголію а також Гонконг і Тайвань. Спільним для всіх вищезгаданих регіонів є високий рівень сприйняття класичної китайської культури, поширення ієрогліфічної писемності, спільні для цих країн релігійні практики — буддизм, конфуціанство, даосизм.

Населення Східної Азії нараховує понад 1,6 — 2 мільярди чоловік, що становить близько 40 % мешканців Азії і чверть населення світу. Найбільше число зайнятого населення в туристичній сфері спостерігається в країнах Східної Азії (Корея, Японія, Китай) – 74819 тис.чол.

 

Рис. 3. Регіони Азії:

██ Північна Азія ██ Центральна Азія ██ Західна Азія ██ Південна Азія ██ Східна Азія ██ Південно-Східна Азія

Країни цього регіону стали значними рекреаційно-туристичними центрами, здебільшого, зовсім нещодавно, у 1980-і роки. Це, як правило, нові індустріальні країни, в яких у 1980-і рр. відбувалося стрімке економічне зростання: Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Південна Корея, Таїланд, Індонезія і Тайвань. Розвиток туризму був щільно пов’язаний з експортом товарів та послуг цими країнами. Експорт товарів сприяв збільшенню ділових подорожей до цих країн, а бізнес-туризм, у свою чергу, стимулював розвиток готельного бізнесу та індустрії розваг, одним словом – в’їзного туризму.

У 1996 р. Східну Азію та Тихоокеанський регіон відвідали понад 90 млн. туристів. За період з 1980 р. по 1996 р. кількість прибуттів зросла більше, ніж у чотири рази. 78% рекреаційно-туристичних потоків у регіоні в першій половині 90-х рр. складали представники країн цього ж регіону, найбільше з них було японців – близько 15% від загального попиту на туристичні послуги в Східній Азії та Тихоокеанському регіоні. Така велика частка японців пояснюється не лише заможністю мешканців Японії, але й дією спеціальної програми японського уряду, за якою стимулювалося проведення канікул та відпусток японцями за кордоном. Наступними за кількістю тих, хто від'їжджав з цих країн для відпочинку та лікування в межах регіону, були Сінгапур (9% усіх туристів в регіоні) і Тайвань (близько 7%). З інших основних регіонів світу найбільшу кількість туристів до Східної Азії та Тихоокеанського регіону постачали Європа і Америка (у приблизно рівних кількостях).

Основними чинниками формування рекреаційно-туристичних потоків до Східної Азії були: екзотична тропічна природа, велика кількість унікальних природних об'єктів; привабливість ділових поїздок в ці країни; розвинутість розважального туризму, індустрії розваг (японська індустрія розваг посідала друге місце у світі після США); першокласний шопінг-туризм пропонували Гонконг і Сінгапур.

Найбільшим туристоутворюючим ринком для Східної Азії була і є Європа. З окремих країн найбільшу кількість прибуттів до Східної Азії забезпечувала Великобрита¬нія. 34 % туристів до країн Східної Азії прибували в середині 1990-х рр. з США. 28 % складав внутрішньорегіональний ту¬ризм. Регіональними лідерами з прийому іноземних гостей бу¬ли Індія та Пакистан (дві третини прибуттів до Східної Азії). В цих країнах добре розвивався пізнавальний туризм. Шрі-Лан¬ка, Мальдівська Республіка та деякі інші країни успішно спе¬ціалізувалися на пляжному туризмі. Значно розвинулося на¬дання послуг любителям гірськолижного спорту в Непалі, не кажучи про використання пізнавального туризму в цій країні, пов'язане з модою на буддизм у країнах Європи та Північної Америки. Як і в Африканському регіоні, у Східній Азії гальму¬вали розвиток туризму недостатня розвинутість рекреаційно-туристичної інфраструктури, слабка транспортна система.

Не на високому рівні знаходиться рекреаційний комплекс у державах Азії. Тут є унікальні пам'ятки стародавніх культур, історичні заповідники, найбагатші природні ландшафти. Але для успішного опанування їх рекреантами у багатьох країнах немає достатньої матеріально-технічної бази. Виняток становить лише Японія, де організація та культура рекреаційного комплексу — кращі у світі.

Джерела інформації

1. Голиков А.П. Экономика зарубежных стран: Учеб. пособие для вузов. - Х.: Издательство ХНУ им. В.Н. Каразина, 2000 . - 68 с

2. Страны мира. 2006: Справочник: / В.В. Агрономов, С.В. Андреев, А.С. Андрианов и И.А. Анипченко; Под общ.ред. С. Лаврова . - М.: Республика, 2006. - 590 с.

3. Квартальнов В. А. Мировой туризм на пороге 2000 года: прогнозы и реальность. - М.: Финансы и статистика, 1998.

4. Ушаков Д.С. Страноведение: учебное пособие для вузов. - М.; Ростов-н/Д: МарТ, 2007. - 253 с.

5. Вавилова Е.В. Основы международного туризма: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2005. – 160с.

 

Мезорайон: Острівний (Мадагаскар, Сейшельські острови, Коморські острови, Маврійкій)

Сейшельські Острови (офіційна назва Республіка Сейшелли) — країна в Індійському океані на однойменних островах біля східних берегів Африки, на північ від Мадагаскару. Площа — 453 км². Столиця — Вікторія. Країна знаходиться на архіпелазі зі 158 островів, на відстані приблизно 1600 км на схід від континентальної Африки. Навколишні великі острови — Мадагаскар, Маврикій, Реюньйон, Коморські острови, Мальдівські острови. Сейшельські острови відомі природною красою навколишніх островів, особливою флорою та фауною. Туризм є основою економіки країни. За кількістю населення (80654 чол.) Республіка Сейшелли — найменша суверенна держава Африки.

Основа економіки країни – туризм і рибальство. На туризм приходиться 70% доходів в іноземній валюті. Уряд вживає значних зусиль для підтримки індустрії туризму. Позитивний вплив на туристичний сектор економіки справило відкриття міжнародного аеропорту у м. Вікторія (1970 р.). Уряд заохочує інвестиції в готельний бізнес і реструктуризацію галузі. На Сейшельських островах знаходиться найбільший в Індійському океані центр переробки і перевезення тунця. Неподалік від м. Вікторії створена міжнародна торгівельна зона (МТЗ). На Сейшелах в рамках розвитку офшорного бізнесу зареєстровано 10 тис. т.зв. міжнародних бізнес-компаній (2002). Провідні фінансові установи Європи та світу мають тут свої філії.

Основним засобом транспорту в країні є автомобільний транспорт. Існує 397 км. доріг. Існує єдина національна авіакомпанія — Ер Сейшелз (Air Seychelles), яка виконує регулярні рейси до Лондону, Парижу, Риму, Сингапуру, Франкфурту, а також ПАР. Аеропорт Вікторії також приймає літаки численних міжнародних авіакомпаній, які забезпечують притік туристів на острови.

Союз Коморських Островів (до 2002 відома, як Федеральна Ісламська Республіка Коморських Островів), — група островів в Індійському океані між Мадагаскаром і східним узбережжям Африки. Три з них Нджазіджа, Нзвані і Мвалі утворюють Республіку Коморські острова. Четвертий острів групи, Майотта, належить Франції; площа 1862 кв. км.

Стародавні арабські мандрівники називали ці острови «Місячними» – хаотичні нагромадження скель із чорної вулканічної лави здавалися їм неземними. Хороші умови для розвитку туристичного бізнесу – піщані пляжі, мальовничі гірські пейзажі й підводне полювання. Туризм розвивається з кінця 1980-х років за допомогою фірм ПАР. У 1991 р. острови відвідали 17 тис. іноземних туристів, у 1994 р. – 27,1 тис. (в основному з Європи і ПАР). Через внутрішньополітичну нестабільність і нерозвиненість туристичної інфраструктури Комори найменше відвідують з островів Індійського океану: 1998 р. – 27,5, в 2000 р. – 23,9 тис. осіб. У рамках організації КІО Союз Коморських Островів бере участь у програмі розвитку єдиного туристичного маршруту під назвою «Мальовничі острови», що об'єднує Маврикій, Мадагаскар, Реюньон і Сейшели. Найкращий сезон для мандрівки – травень-жовтень. Найбільше відвідується о. Гранд-Комор

Мадагаскар — один із найбільших на землі островів, що поступається розмірами лише Гренландії, Новій Гвінеї та Калімантану. Його площа 590 тисяч км2. Крайня північна точка — мис Амбр — віддалена від крайньої південної — мису Сент-Марі — на 1650 км. Середня ширина острова — 400-450 кілометри, найбільша – 600 кілометрів.

Берегова лінія Мадагаскару не дуже звивиста. Найбільше порізані північні та західні береги.

До основних рекреаційно-туристських берегових районів належить східне узбережжя острова Мадагаскар. Мадагаскар – гірська країна: понад половину острова займають гірські хребти, плоскогір’я і пасма високих горбів. Головний вододіл тягнеться з півночі на південь більш як на 800 км уздовж східного берега так, що між ним і океаном залишається порівняно вузька смуга низовини. На схід гори обриваються круто. На заході до них прилягають плоскогір’я, що величезними східцями знижуються в бік Мозамбікської протоки. Найвищі гори – Анкаратра і Царатанана – містяться всередині і на півночі острова. Це групи згаслих вулканів 2000-2500 м заввишки. Через всю східну частину острова з півночі на південь простяглося Центральне нагір’я (Високе плато) висотою 800-1500 м, в межах якого виділяють масиви: Царатанана (до 2876 м), Анкаратра (2643 м), Вухімехеті (1956 м).

Діючих вулканів на Мадагаскарі немає, але згаслих багато. Острів був колись осередком досить сильної вулканічної діяльності. Землетруси і тепер бувають часто. В багатьох місцях б’ють гарячі джерела, а з тріщин землі виходять струмені вуглекислого газу.

Політична криза на Мадагаскарі почалася в кінці січня 2009 року. Прихильники мера столиці Ражуеліна почали в столиці країни Антананаріву акції протесту, які незабаром переросли в масові безлади. Низка західних держави засудив дії опозиції Мадагаскару, розцінивши те, що трапилося як військовий переворот. Членство Мадагаскару в Африканському союзі і Південноафриканському союзі з розвитку (SADC) було припинене.

Рекреаційні ресурси острівного мезорайону характеризуються значною різноманітністю. Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на вітрильниках, яхтах, катамаранах, мисливські сафарі, відвідування значних спортивних культурних подій.

Турпродуктом, як правило, є їхні природні ресурси. Мавританія і Сейшели спеціалізуються на чудовому пляжному туризмі, одержуючи з кожного туриста до 900 дол.

Джерела інформації

1. Немоляева М.Э., Хадорков Л.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. – М.: Международные отношения, 1985.

2. Страны мира. 2006: Справочник: / В.В. Агрономов, С.В. Андреев, А.С. Андрианов и И.А. Анипченко; Под общ.ред. С. Лаврова . - М.: Республика, 2006. - 590 с.

3. Ліманський А., Ружковський Я. Міжнародний туризм в епоху глобалізації // Журнал європейської економіки. – 2005. – №3. – С.295-306

4. Ушаков Д.С. Страноведение: учебное пособие для вузов. - М.; Ростов-н/Д: МарТ, 2007. - 253 с.

5. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Вид. 2-ге, доп., перероб. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 688 с.

 

Додаткові матеріали за мезарайонами

Частка надходжень від міжнародного туризму в ВВП за регіонами світу в 2005 р.

Назва регіону $,млн. (%)

Східна Азія 787 500 9,8

Південно-Східна Азія 114 440 7,5

Латинська Америка 104 070 7,6

Близький Схід 87 454 9,7

Південна Азія 45 698 5,5

Північна Африка 37 751 13,1

Карибський басейн 32 647 15,4

Кількість і частка зайнятих в туристичному секторі за

регіонами світу в 2005 р.

тис.чол Частка від загального числа економічно активного населення, %

Східна Азія 74 819 15,1

Південна Азія 30 795 12,4

Північна Америка 23 012 12,1

Південно-Східна Азія 19 306 9,1

Північна Африка 5 999 7,9

Близький Схід 3 998 7,3

Карибський басейн 2 380 5,2

Частка надходжень від міжнародного туризму в ВВП

за регіонами світу за 2005/07 рр.( $ млн.)

2005 2007

Північна Америка 1 562 600 2 040 764

Східна Азія 787 500 1 184 810

Південно-Східна Азія 114 440 196 794

Латинська Америка 104 070 186 356

Північна Африка 37 751 61 985

Карибський басейн 32 647 56 077

 

Найтуристичніші регіони в 2007 р.

№ Регіон Доля від ВВП в 2007 р.,% Доход від туризму в 2007 р., млн. долл. Ріст доходу від туризма в 2007 р, % Частки ринку в 2007 р., % Зайнятість в туристичному секторі, тис. чол. Ріст інвестицій в 2007 р., %

1 Карибські острови 39218 56077 3.0 0.8 806 39234

2 Північна Африка 39246 61985 39240 0.9 2905 39181

3 Океанія 39275 151856 39296 39115 832 0.2

4 Західна Європа 39125 197855 39143 39296 1167 -0.3

5 Евросоюз 39335 2486881 39115 35.2 9323 39205

6 Південно-Східна Азія 39243 196794 39087 39296 8069 39084

7 Північно-Східна Азія 39243 1184810 39208 39310 20465 11.0

8 Північна Америка 39212 2040764 3.0 39353 7650 39083

9 Центральна Азія 39242 172242 39330 39174 1885 39151

10 Центральна і Східна Європа 39149 302826 39176 39145 2431 39299

12 Латинська Америка 39148 186356 39332 39235 4945 39242

13 Південна Африка 39207 82037 39090 39114 13285 39300

У світі 39182 7060288 39328 100.0 76084 39087

 


Переплет дипломов
Главная Новости О компании Наши услуги Цены Способы оплаты Авторам Вопрос-ответ Карта сайта Контакты
Партнеры: "ЦОДНТИ" "Первая Переплетная Мастерская""ЮТЭК"
Academic Journal Catalogue (AJC)